Галина Дичковська
Рейтинг
+557.65
Сила
1701.75

Галина Дичковська

h-dychkovska

Місто...

Наближаємось… вагон іще м*яко муркоче, але тебе, місто, вже видно. Навіть не те, що видно, — відчутно!  Як я любила оцей момент наближення до Тебе… В передчутті простору невидимого, немислимого, але такого дійсного, твердого і оснОвного, що жоден камінь не зрівняється... Не знаю, хто творив отой простір — Ти чи Місто?  Місто любила ще до Тебе, Простір уже вгадувався там, той, направду немислимий, непомислЕнний, але такий реальний... І зустрілись ми зовсім не в Місті. В мене  на порозі. Стоял...
Читати далі →

Люблю ВАС, донецькі)))

Моє особисте знайомство з Донецьком і Донецькими почалося в 2004 році, коли шастала там як агітатор і спостерігач на виборах від Ющенка. Вразило мене те, що села/містечка поблизу Донецька, навіть Мар*їнка і Курахово… балакали українською… Суржиковою, але українською... Побачила там традиційне радянське КДБ і страх людей перед ним... Дикий страх, панічний… «безисходний», розпач вселенський... залитий горілкою, закурений гашишем, коли просто можна убити тебе чи когось, бо ніхто і нічого не варт...
Читати далі →

Немислимо...

Плачу… котрий день поспіль... Навіщо? Слів не стане і не стає... Люблютебе... Знаєш, мала б тебе ненавидіти… Зневажати… І взагалі… любити уже нема кого... Просто фото в комп*ютері. Крапка. Божевільна, знаю, що ти Є. А Вона буде у Вічності. Ні, вона є у Вічності. Любов. Твоя і моя. МИ. Прости, прости, прости. Не змогла, не вбила, не вберегла… Залишаю тебе у вічності, а сама іду далі. Не знаю чи ми зустрінемось там, чи бувають там зустрічі. Але. Знаю точно, що Вона житиме віч...
Читати далі →

СТАНИСЛА вівцям

СТАНИСЛА вівцям вишивата хуже вати Холєра тицьнула опублікувати заміть чернетки... пишшшшуууууууууу. frankivchany.if.ua/zhittya/22090-frankivtsi-zvernulysia-iz-prokhanniam-povernuty-mistu-staru-nazvu Останнім часом в Івано-Франківську все більше розгорається боротьба (?) за повернення старої назви місту Станіслав або Станиславів замість нинішньої — Івано-Франківськ.  " так от, якщо керуватись європейськими цінностями, а не указом окупаційного КОМУНІСТИЧНОГО режиму, МІСТУ МАЄ БУТИ П...
Читати далі →

Троха політики: Борщ їден. Тилько баніки ріжні.

НЕ знаю за кого галасувати. От не знаю і фсьо. Всі партії (включаючи ОПблок) дужжжжже лю-б*ют Україну.  Всі — за подолання війни-АТО. Всі — за економіку і файні зарплати. Всі — за високі стандарти життя. Всі — за нові робочі місця. Всі — за клааасні дороги і багато гречки.  В кожній партії є люди і є людиска. В кожній є дураки і романтики. В кожній є кар*єристи. В кожній є наївні ідеалісти, що шось хочут.  В кожній є скоти і сволоти, що хочут нас послати в далеку пішу сексуальну прогу...
Читати далі →

Життя з Драконом. ТРЕБА.

Треба  — жертва Богові… в чому суть ТРЕБИ? Де той правдивий Требник? Де ми його згубили? Православні попи і рідновірські волхви схожі один на одного як дві краплі води… ТРЕБА… де загубили її?Де моя ТРЕБА?ТРЕБА – це наш заклик до Бога: ПРИЙДИ! БОЖЕ, ТИ мені ТРЕБА!!! Любове моя – ти мені ТРЕБА!!!ТРЕБА – то служба Богові – служба ЛЮБОВІ…ЩО треба твоїй любові? ЛЮБОООООООООВІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ?БОГ – то ЛЮБОВ… БОГОВІ ТРЕБА БУТИ НАМ ТРЕБА… Богові ТРЕБА, щоб Любов була ТРЕБА…А ми віддаємо Любов, щоб отр...
Читати далі →

ВОНА. (Дракона)

ВОНА. Вже давненько спостерігала позад себе її гусячу голову. Інколи Вона з цікавістю заглядала поперед мене, інколи – зникала взагалі. Моя Дракона. Вона була біла, радше ніжно-кавова, дуже рідко бачила тіло її, тільки голову. Якщо чесно, я її боялась. Вона знала про  мене щось таке, що я сама воліла не знати. Ні Ордо, ні цей Чорний Великий не були МОЇМИ  драконами.  Вони зволили зі мною спілкуватися. А вона була МОЯ. І саме стосовно неї  часто поводила себе так, наче її не існує.  Мені було тро...
Читати далі →

Чорний Дракон. ГодЕн.

Лежала обабіч гостинця, стискаючи в руках самоцвіт. Не те що встати, рухатися не було сил. Драконятко полоскотало мене в щоку: «Вставай, їдемо до Дракона».Що за дурість? Який дракон? Дракон помер, залишився тільки камінець. Драконятко метушилося, кудись бігало, щось носило, щось і з кимось погоджувало.Скільки часу пройшло як тут лежу? Що, взагалі, діється? Драконятко підбігло до мене, взяло на руки, наче дворічну дитину і занесло в авто. Саме вмостилося на передньому сидінні. Господар машини не ...
Читати далі →

Смерть Дракона. Жах. (Драконятко)

Попереднє тут: http://h-dychkovska.vkursi.com/7300.html Ми з Ордо сиділи на лавиці київського парку і бовтали ногами. Лава була висока, ноги до землі не діставали, ми крутили кільця і вісімки, час від часу давали одне одному штурханців, вибивали ногами дріб, одним словом – бавилися. Перехожі дещо здивовано зиркали на мене, Ордо вони не бачили і певно така моя веселість видавалася їм геть чудернацькою. Мізерний час від часу виглядав з кишеньки і теж підсміювався. Було враження, що він виздоровлю...
Читати далі →

Майдан 2004. Тур другий / Епізод дванадцятий. Нікольськоє. Грех непрощонний

З Докучаївська ми вирушаємо на Вугледар.  Вирішуємо, що десь ще зупинимося в селі пороздавати агітки. Вже добряче темно. В Нікольському люди йдуть з церкви, з монастиря, певно, з вечірньої. Гарна нагода поспілкуватися. Все, як завжди. Більшість сторониться, деякі беруться до балачки, дехто агресує. Аж тут звідкілясь з'являється вельми колоритна бабуся. Якщо до цього часу слово «клікуша» було для мене архаїчною абстракцією, то в цю мить воно матеріалізувалося, «обрело плоть і глас». Що саме крич...
Читати далі →