12 років опісля...

Блоґ: Галина Дичковська

Вперше була на зустрічі випускників не в якості випускника, а в якості учительки випускників.
Перший випуск Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату. Мої ПЕРШІ учні. Не студенти, учні.
… Старший лейтенант запасу, після звільнення працюю в бізнесі, виховую доньку...
… Капітан, нач. відділу...
… Майор… виховую сина...
…… ...
А я ж памятаю як N. залазив під парту, щоб його не питали...
А M. кидав увесь урок кульки на парту і ловив їх, коли скочувалися...
А Z. казав мені: «Ви так мудро говорили, що я нічого не зрозумів» :)))))
Красиві, сильні, мудрі майже 30-літні чоловіки, від загалу яких стільки впевненої відповідальності… Дивно так, по одному — видно, часом схитрують, часом втечуть, часом...
а от разом, це наче нівелюється, зникає ...
Залишається якась велика мудрість того, що вони тут, вони хочуть тут бути, вони хочуть бути щасливі і робити щасливими когось.
От хотіла на противагу «У вінець чоловікові» l-shutiak.vkursi.com/982.html написати щось таке на зразок «Оди Чоловікові». Правдиву, без провокацій (не розумію я цих журналістських витівок — в назві одне, а насправді — інше).
То воно якось так і вийшло.

3 коментарі

ммм… Плюси ставлять, а хоч би хтось щось сказав :)))

Випускники. Їхня зустріч це завжди щось особливе, якась така собі подорож у минуле. Така собі машина часу у груповому виконанні. Коли пригадуються навіть такі речі, справи та почуття, які сам на одинці думаючи про той час не згадаєш. Це чудове відчуття якось тайни та близькозті з групою людей, яка має якійсь свої тайни та секрети.

Для мене в цій зустрічі було два величезні відкриття:
1. Діти, які не вміють і не хочуть вписуватися в шкільну систему, можуть ставати відповідальними і серйозними Дорослими, що дають собі раду із складними життєвими завданнями.
2. Братство Чоловічої взаємодії. Коли чоловічість — це не дурна бійка за першість, а Мудрість Взаємоповаги, Взаємопідтримки, і Творення Життя.