Кого я поважаю і чому
Сприйнявши заклик про побудову контрсистеми (http://m-antonyuk.vkursi.com/1249.html), пропоную ще таку її складову:
Відкрите і голосне визнання українців і українства.
Пропоную тут (і не тільки тут) визнавати тих українців і їх діяння, які заслуговують поваги!
Пропоную почати одразу!
Отже.
Я поважаю:
Оксану Забужко. За гострий розум і намагання заглянути вглиб бездни української душі. За відсутність лакейства перед сильними цього світу. Дякую, Оксано, що Ви Є.
, , (а також тих, кого ще не знаю) за реалізацію проекту ВКУРСІ. Дякую, що Ви Є і що робите в цьому світі те, що вважаєте за потрібне.
Володимира Пушкара за тонкий і доброзичливий гумор, за добре людське серце! Вірю, що Ваш талант має бути більш відомим і тим самим більше служити людям!
за складне вміння бути справжнім українцем неукраїнського походження.
за душевну чутливість і юнацьку наївність, які, вірю, з часом дадуть плоди душевної мудрості.
та за фантастичне прагнення ЖИТИ по-справжньому навіть у світі масок і фальші. За ті хвилини Правди, які мені доводилось переживати разом з Вами.
Своїх дітей Даринку і Олега, які мають силу мене витримувати:)))
— за сміливість визнати свої проблеми.
— за послідовну націоналістичну переконаність.
— за ведення жорстких дискусій, що вчило мене відстоювати свою думку в непростих полеміках.
і Юлічку Стуканових, які назавжди поселили в моєму серці любов до Донеччини :))
Євгена Славянова — за цікаві пости і вміння відстоювати себе і свою думку.
Моїх любих «Осмомислів» — за те, що за 7 років ми насправді дуже багато здійснили :))
Всіх учасників ВКУРСІ — за вміння і бажання через цей проект дарувати людям свої думки :)))
Відкрите і голосне визнання українців і українства.
Пропоную тут (і не тільки тут) визнавати тих українців і їх діяння, які заслуговують поваги!
Пропоную почати одразу!
Отже.
Я поважаю:
Оксану Забужко. За гострий розум і намагання заглянути вглиб бездни української душі. За відсутність лакейства перед сильними цього світу. Дякую, Оксано, що Ви Є.
, , (а також тих, кого ще не знаю) за реалізацію проекту ВКУРСІ. Дякую, що Ви Є і що робите в цьому світі те, що вважаєте за потрібне.
Володимира Пушкара за тонкий і доброзичливий гумор, за добре людське серце! Вірю, що Ваш талант має бути більш відомим і тим самим більше служити людям!
за складне вміння бути справжнім українцем неукраїнського походження.
за душевну чутливість і юнацьку наївність, які, вірю, з часом дадуть плоди душевної мудрості.
та за фантастичне прагнення ЖИТИ по-справжньому навіть у світі масок і фальші. За ті хвилини Правди, які мені доводилось переживати разом з Вами.
Своїх дітей Даринку і Олега, які мають силу мене витримувати:)))
— за сміливість визнати свої проблеми.
— за послідовну націоналістичну переконаність.
— за ведення жорстких дискусій, що вчило мене відстоювати свою думку в непростих полеміках.
і Юлічку Стуканових, які назавжди поселили в моєму серці любов до Донеччини :))
Євгена Славянова — за цікаві пости і вміння відстоювати себе і свою думку.
Моїх любих «Осмомислів» — за те, що за 7 років ми насправді дуже багато здійснили :))
Всіх учасників ВКУРСІ — за вміння і бажання через цей проект дарувати людям свої думки :)))
13 коментарів
Отже, я поважаю
Тараса і Мар'яна Лазаруків — за «Обнову-фест» і «Дух лицарства» у Чернівцях;
Олександра Бойченка — за послідовну і ефективну пропаганду української літератури і не менш послідовну в'їдливість щодо «великого тупого предмета», а також за додаток «Трохи культури»;
Романа Клічука — за постійність у меценатстві національно орієнтованих проектів;
Івана Малковича — за найкращі українські книжки для дітей…
… далі буде…
Поважаю Інґу Кейван — за її глибину, натуральність у віршах і в житті.
Поважаю племінницю зі Львова Олю Мостову — за те, що не боїться одночасно вивчати японську, турецьку і польську.
Поважаю мінського друга Тодара — за відновлення білоруського ґенофонду.
Поважаю Віру Вовк — за любов до людей.
Далі буде…
Поважаю, дуже поважаю і люблю Україну і українців. Тому що змогли зберегти свої традиції і борються надалі за своє майбутнє.
P.S. Окреме спасибі Тодару Лахвічу. Таку насолоду отримую, коли читаю білоруською, що вже вагаюся, чи до кінця я українка ))))
Володимир Вакуленко визнає:
1.Наявність у власному житті алкогольної проблеми.
2.Намагається з цим щось робити.
Я цілком впевнена, що за ці дві речі він заслуговує ДУЖЕ великої поваги. Яку ще раз тут йому засвідчую.
Тепер стосовно того, Що Ви його не поважаєте.
Поважати — не означає схвалювати всЕ, що людина робить.
Нажаль, наше суспільство дуже часто будується за матрицею: «Я начальник — ты дурак». Далеко не тільки Володимир її використовує. Так, Володимир часто стає в позицію Я+, Ти -. Тобто за рахунок доведення, що хтось дурний, не досконалий, попсовий… його власний + має зростати до безконечності.Його «пресування» і мені дісталося. Врешті, мій пост про вірші (http://h-dychkovska.vkursi.com/1243.html) — це якраз узагальнена відповідь саме Володимиру Вакуленку, хоч я не називала імен, думаю, для тих, хто ВКУРСІ, це не секрет.
Між тим, гляньте на ситуацію з іншого боку.
Колись мені довелось бути на 10 тренувань із тхеквон-до. В студентські роки ходила на дзю-до. Там своєрідна «жіноча» філософія: використати силу супротивника, довести її до краю, на цій основі виграти. В тхеквондо інакше. Воно будується на жорстких ударах. Коли мене поставили в спарринг з чоловіком і треба було витримувати удари, що робило моє тіло, відформатоване філософією уникнення? Правильно, втікало від ударів. І тренер репетував на мене: «держи удар, дура!» Що робити? доводилось держати.
Ой, яка я була на нього сердита! як я його «не поважала».
Після того настав 2004. І коли на донеччині довелось відкрито вийти супроти майже 30 членів комісії і оголосити свою незгоду (повірте, цілком психологічно — це великий некомфорт), я пригадала собі тренера і ввімкнула подумки його «мантру»:«держи удар, дура!» Ох, як це мені допомогло! Я витримала! Психологічно витримала, бо пройшла «тренування».
Тому спробуйте використати цю ситуацію, дівчата, як тренування. Повірте, в житті ще не раз доведеться зіткнутись із такими ситуаціями.В цьому контексті Володимир — чудовий тренер.
Держіть удар, дівчата :)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
Я Вас поважаю за екстраординарну манеру висловлювання своїх думок, неабияке вміння проводити психоаналіз і одразу бачити людей наскрізь, за сучасність і молоду, палку душу.
Щиро кажучи, спершу, коли читав Ваші пости й коментарі, то думав, що Вам років 25, бо читались Ваші слова якось напрочуд легко, зрозуміло, яскраво і НЕНУДНО. Коли дізнався насправжки, з якого Ви покоління, — то дуже приємно здивувався.
Це зайвий раз мені довело, що часу й віку як такого не існує, а отже й пов*язаних з ними стереотипів. Дякую Вам за це!
«Скажи щось, щоб я тебе побачив».
Тут всі говорять, значить — можна побачити:))).
Я багато часу проводжу з молоддю. Якось навіть задумувалася: може це патологія якась? Але, слава Богу, з ровесниками також спілкування маю, і, як правило, це дуже цікаві люди. Спілкуюсь і з тими, що майже вдвічі старші за мене — теж дуже цікаві:)).
Колишній командир УПА Василь КУК (Царство йому Небесне) уже після 90 спілкувався по інтернету і давав відповіді людям на запитання. Мала щастя його знати.
А є нудні. Навіть в 20.
Нудність — це від менторства.Бува і я туди падаю :(((, ну, хто ж не без гріха?
Але намагаюся не надто :)).