Різдвяне... новорічне... архаїчне...
Ой рано-рано кури запіли А ще раніше пан Василь встав /2
Ой устав-устав, три свічци зсукав, При першій свічци личко вмивав /2
При другій свічци одежу вбирав, При третій свічци коня сідлав /2
А вибиравси він вгір до дівки, Він вгір до дівки ще й до відмінки /2
Вона до него переказала: Пане Василю, не труди коні /2
Не труди коні, не їдь до мене, бо я до тебе сама прибуду /2
Через ліси йшла чорнов галкою, На поле впала перепілкою /2
Через річки йшла білов хмаркою, А на двір впала дощем-водою /2
В хату влетіла ластівочкою, А за стіл сіла невісточкою...,
Ой рано-рано кури запіли, а ще раніше пан Василь встав...
Це не моє авторство, це стара-престара коляда, якої я навчилася у Львові в 1980-х, в театрі «Мета».
Коляда, яка висвітлює душу і тече в Часі, поєднуючи покоління і простір...
Шкода, що не можна Вам, ВКурсівці, заколядувати голосом, та мусить бути так :))
Ой устав-устав, три свічци зсукав, При першій свічци личко вмивав /2
При другій свічци одежу вбирав, При третій свічци коня сідлав /2
А вибиравси він вгір до дівки, Він вгір до дівки ще й до відмінки /2
Вона до него переказала: Пане Василю, не труди коні /2
Не труди коні, не їдь до мене, бо я до тебе сама прибуду /2
Через ліси йшла чорнов галкою, На поле впала перепілкою /2
Через річки йшла білов хмаркою, А на двір впала дощем-водою /2
В хату влетіла ластівочкою, А за стіл сіла невісточкою...,
Ой рано-рано кури запіли, а ще раніше пан Василь встав...
Це не моє авторство, це стара-престара коляда, якої я навчилася у Львові в 1980-х, в театрі «Мета».
Коляда, яка висвітлює душу і тече в Часі, поєднуючи покоління і простір...
Шкода, що не можна Вам, ВКурсівці, заколядувати голосом, та мусить бути так :))
4 коментарі
Ця колядка дуже мелодійна, із якимось внутрішнім творенням дива.
Знаю ще одну, ще більш архаїчну, значно менш мелодійну, з такими ж початковими словами, але цілком іншу за змістом.
ЇЇ співали один раз в рік — на Свят вечір, щоб померлі душі прийшли до столу. Її не мали права виконувати вагітні жінки, бо дитина може повернутися до предків. Якщо її «з душею» виконати, настає момент, коли всі в приміщенні відчувають щось дивне.
Гой, даждь Бо-же!/2
А ше раніше, пан Василь устав,
Гой, даждь Бо-же!/2
Ой устав-устав, три свічци зсукав,
Гой, даждь Бо-же!/2
при першій свічци, личенько вмивав,
Гой, даждь Бо-же!/2
при другій свічци, одіж убирав,
Гой, даждь Бо-же!/2
при третій свічци коника сідлав,
Гой, даждь Бо-же!/2
а в того коня, срібні копита,
Гой, даждь Бо-же!/2
срібні копита, шовкова грива,
Гой, даждь Бо-же!/2
срібні копита камінь лупают,
Гой, даждь Бо-же!/2
камінь лупают, церькви муруют,
Гой, даждь Бо-же!/2
церькви муруют, з трома викнами,
Гой, даждь Бо-же!/2
з трьома викнами, з трома верьхами,
Гой, даждь Бо-же!/2
а в першім вікни, люди сі молєт,
Гой, даждь Бо-же!/2
а в другім вікни, служба си правит,
Гой, даждь Бо-же!/2
а в третім вікни сам ГОСПОДЬ сидит…
Гой, даждь Бо-же…
Приспів виконується жорстко на видиху, з сильним акцентом на Бо*. Люди стоять, беруться за руки або за стіл. утворюється коло. Саме в нього, за повірям, закликаються померлі. ось такий народний спіритизм.