Волхви, мої волхви…

Блоґ: Галина Дичковська

Волхви, мої білі волхви…
Я знаю, ви ходили по воді і танцювали на вогняній грані…
А шовковогриві коні носили вас до зір…
На золотих оленях ви їздили в гості до Сонця і Місяця… а на срібних приїжджали до вас померлі та радили-раділи вашому щастю…
Немовлята народжувалисебе в радості, а в-мир-Раю-чих забирала Лада у свої до-Лоні…
Ви розуміли мову тварин і наказували хмар-ам…
Сніг ішов на ваше прохання, а дощ припинявся тоді, як насичувалась водою земля…
Я знаю, ви прийняли Христа ще до його народження, бо Він був одним із Вас…
Я все це знаю…
Я тільки не знаю,
коли ваше Серце здригнулося від з-не-віри?
коли ви почали жити на-силу?
коли повірили, що хвиля вашого Серця не здатна захистити ваш світ?
коли ви з-не-важили себе і поклонилися страху?
коли і хто прокльоном блискавки розрубав Коло Серця?
коли і хто зруйнував те, чого зруйнувати не можна?
коли скінчився потік Кришталю?

САМОЦВІТ цей лежав тисячі літ. Повз нього ходили, ремигаючи, воли, пролітали на конях вершники, їздили танки і деркотіли трактори, лилася солярка, кров і самогонка…

Волхви мої, волхви, я хочу знайти те кришталеве Коло
і піти по воді до вас,
бо знаю,
ви чекаєте на мене, білі мої волхви…
5.02.2008.