Україна сакральна

Сакральна Україна

Для того, щоб повноцінно розвиватися, будувати своє і суспільне щастя та добробут, людині необхідно розуміти, що її діяльність є потрібна, має глибокий зміст і приносить суттєвий результат. Інакше кажучи, повинна бути впевненість, що найкращі прояви власної душі зможуть достойно реалізуватися. 
Звідки взяти таку впевненість, якщо ми щодень зустрічаємося із зрадою, підлістю, обманом, брехнею та іншою відвертою гидотою?
Віру, що дає змогу подолати всі, вище перечислені негативи, можна взяти тільки з одного джерела – святості. Суть святості (сакральності) – наявність Бога у певній особі, народові, релігії, дії чи навіть в предметі або місці. 

Ти можеш подолати негативи цього світу тому, що ти причетний до Бога, тим, що Бог через тебе їх подолає. А коли хоча б одна людина з Богом – це вже більшість.
Нам ретельно втовкмачували в голови, що ми не здатні здолати зло, що ми приречені бути околицею і жебраками, що ми не зможемо без Росії, бо не зуміємо її подолати, не виживем без Європи та без Америки, без її вказівок чи наказів, бо дурні і недолугі. Ми відмовляємося це слухати і цьому підкорятися.
Ми певні того, що Бог дав нам своє осердя, а значить ми маємо сили і зобов’язання перед Богом здобути смисл і благо в цьому реальному житті, де зараз знаходимося, принести сюди правду, любов і добробут. Ніхто не знає краще від нас що нас болить і чого ми прагнемо. 
Бог дав це всім людям і всім народам. Але це було вкрадено, невідомо коли і ким. Задля панування над людьми їм сказали, що вони позбавлені святості. Одні здобувають святість, відбираючи її в інших, а разом з тим забирають і життя, і природний та економічний ресурс, інші намагаються святість випросити і заслужити та впадають у відчай від того, що в них забрано право і навіть надію на саму можливість побудови власного щасливого буття. 
Святість не треба ні забирати, ні випрошувати в когось. Вона є в тобі. Вона є в твоїй землі і твоїй родині, вона є в Україні – як єдність святостей всіх нас, як те, що давало нам змогу жити і творити, те, що давало смисл буттю, незважаючи навіть на смерть. Святість – це те, що ти б хотів отримати від Бога і те, що б хотів подарувати Йому.
Що ти б хотів подарувати Богові?
Ті, хто вважає себе атеїстом, можуть поміняти поняття Бог на закон еволюції. Еволюція йде в напрямку людини, а не худоби. Відповідність законам еволюції – це відкриття вищого, людського, взаємодія в суспільстві і гармонізація з природою, а не примітивізація і деградація. Якщо ти шукаєш правди, любові та істини – ти не атеїст, ти просто мислиш іншими термінами, бо Бог є любов у всіх релігіях. Правдивий атеїзм – це ненависть і зневага до людей і світу, нічого більше…
Україна ніколи не шукала себе у зневазі до інших, не утверджувала свою святість шляхом забирання її в іншого. Ми маємо справжню українську модель глибинного розуміння Бога як цілісності:
вибраними є всі і кожен
звідси наша глибока толерантність і повага до кожного;
звідси відчуття абсурдності моделі поділу на «вибраних» і «не-вибраних»;
звідси проникливість наших сакральних місць і символів;
звідси невситиме прагнення реалізувати істинну Божу модель і 
розпач від невміння це здійснити…

Нам ніхто і нічого не надає. Ми творці і маємо здатність творити своє буття. Відкривши в собі, в своєму роді, в Україні справжню глибинну святість, ми не ощасливлюватимемо нею інших, як це зазвичай роблять імперії, а дамо кожній людині, кожному народові розуміння вибраності всіх (вибраними є всі і кожен)
Що означає Потрібність святості Кожного народу, здатність кожної людини до Божої Благодаті. 

Це – сакральна модель України або Україна як промисел Бога.
Потрібність святості – це здатність бачити і бути в правді. Це не фальшива терпимість до іншого, яка просто прикриває страх перед насильником та маніпулятором, це змога розкрити в них зерно Творця. 
Вибраність та святість усіх дуже часто плутають із псевдо толерантністю, на яку зараз тотально хворіє Європа. Щоб не образити мусульманських дітей, європейські суди постановляють знімати символи християнства в громадських місцях, не розуміючи того, що тим самим вони десакралізують місцеве населення і кілька тисячолітню культурно-історичну традицію. Це не толерантність – це заборона бути собою в ім’я ідола толерантності. Коли я бачу святість в собі та в іншому – я не боюся сказати йому правду, правду про те, що його заклики до толерантності – це тільки спосіб зруйнувати мій світ. Замість ідола толерантності – справжня здатність людини бути собою, бути творцем свого духовно-матеріального буття.

Взаємодія таких людей творить націю, суспільство смислу, яке зацікавлене в творчому розвитку особистості, її здоров’ї та добробуті;
А взаємодія націй творить цілісний Всесвіт людства. 

Це можливість України відбутися в своїй справжності, в здатності бути собою і відповідати своїй місії і це відповідає потребі кожного з нас.