Толерантність & Агресивність
«Терпимість до інтолерантності є скоріше проявом байдужості та боягузтва, аніж толерантності». (http://a-kruglashov.vkursi.com/3254.html)
Активність в напрямку теми толерантність не є випадковою. (Тільки не треба сюди Гайтану, варто брати більш широко). Н. Пезешкіан трактує конфлікт «толерантність (вихованість) — агресивність (прямота)» як суть базового конфлікту особистості.
Агресивність відповідає за самозбереження і є первинним БАЗОВИМ РЕСУРСОМ особини. Толерантність передбачає можливість взаємодії з Іншим і сприяє виробленню базового ресурсу збереження ВИДУ. І також є БАЗОВИМ РЕСУРСОМ. Вторинним.
Тобто толерантність має ДОПОВНЮВАТИ агресивність. Конрад Лоренц як етолог показує агресивність як вияв інстинкту самозбереження і вважає його основою еволюції. Без агресивності немає… любові...
Без агресивності особина (а з нею і вид) приречені на вимирання.
Людське суспільство на дуже ранніх етапах втямило, що звичайне знищення супротивника (агресивність) є малопродуктивне. Значно ефективніше використати супротивника як інструмент власного ресурсозабезпечення. При цьому супротивника залишають живим (аплодуйте, захисники толерантності), але його десуб*єктизують, перетворюють на інструмент, а результат його діяльності повністю чи частково присвоюють. Живим супротивника можна залишити тільки в тому випадку, якщо повністю чи бодай суттєво позбавити його агресивності (що, до речі опосередковано містить вимогу не мати власного потомства). Ось тут стає в нагоді «толерантність», яка насправді є вимогою не суперечити, не виявляти власних потреб, не здійснювати будь-яку дію без дозволу. Така псевдотолерантність є ЗАБОРОНОЮ НА ДІЮ.
В даному випадку здорова агресивність/самозбереження/ створює свою перверзію — екстенсивність /поширення себе/, поглинання Іншого чи ресурсу Іншого. Екстенсивності потрібна псевдотолерантність, яка насправді є відмовою від себе, відмовою від агресивності і самозбереження. Тобто така толерантність може бути прирівняна до згоди бути поглинутим. Саме ця «толерантність» є боягузством і своєрідним договором: я терпітиму тебе (толеруватиму), а ти мене не вбивай (не кажи, що я поганий, не виганяй). Це «толерантність» раба до пана.
Наслідуючи координати Андрія Круглашова в підсумку отримаємо таке:
Здорова агресивність + здорова толерантність = діалог і взаємодія, взаємопосилення;
Екстенсивність + псевдотолерантність = тиранія одного і послаблення всіх.
Активність в напрямку теми толерантність не є випадковою. (Тільки не треба сюди Гайтану, варто брати більш широко). Н. Пезешкіан трактує конфлікт «толерантність (вихованість) — агресивність (прямота)» як суть базового конфлікту особистості.
Агресивність відповідає за самозбереження і є первинним БАЗОВИМ РЕСУРСОМ особини. Толерантність передбачає можливість взаємодії з Іншим і сприяє виробленню базового ресурсу збереження ВИДУ. І також є БАЗОВИМ РЕСУРСОМ. Вторинним.
Тобто толерантність має ДОПОВНЮВАТИ агресивність. Конрад Лоренц як етолог показує агресивність як вияв інстинкту самозбереження і вважає його основою еволюції. Без агресивності немає… любові...
Без агресивності особина (а з нею і вид) приречені на вимирання.
Людське суспільство на дуже ранніх етапах втямило, що звичайне знищення супротивника (агресивність) є малопродуктивне. Значно ефективніше використати супротивника як інструмент власного ресурсозабезпечення. При цьому супротивника залишають живим (аплодуйте, захисники толерантності), але його десуб*єктизують, перетворюють на інструмент, а результат його діяльності повністю чи частково присвоюють. Живим супротивника можна залишити тільки в тому випадку, якщо повністю чи бодай суттєво позбавити його агресивності (що, до речі опосередковано містить вимогу не мати власного потомства). Ось тут стає в нагоді «толерантність», яка насправді є вимогою не суперечити, не виявляти власних потреб, не здійснювати будь-яку дію без дозволу. Така псевдотолерантність є ЗАБОРОНОЮ НА ДІЮ.
В даному випадку здорова агресивність/самозбереження/ створює свою перверзію — екстенсивність /поширення себе/, поглинання Іншого чи ресурсу Іншого. Екстенсивності потрібна псевдотолерантність, яка насправді є відмовою від себе, відмовою від агресивності і самозбереження. Тобто така толерантність може бути прирівняна до згоди бути поглинутим. Саме ця «толерантність» є боягузством і своєрідним договором: я терпітиму тебе (толеруватиму), а ти мене не вбивай (не кажи, що я поганий, не виганяй). Це «толерантність» раба до пана.
Наслідуючи координати Андрія Круглашова в підсумку отримаємо таке:
Здорова агресивність + здорова толерантність = діалог і взаємодія, взаємопосилення;
Екстенсивність + псевдотолерантність = тиранія одного і послаблення всіх.
0 коментарів