Мічена (Драконятко)
Продовження. Мітка (Драконятко) тут:
— Якщо мітку ти ставиш всім, чому називаєш мене міченою?
— Ти її відкрила.
— ??? Що відкрила? Мітку? Мітку любові? Послухай, я таки нічого не тямлю. Всі люди відкривають в собі любов. Люблять, закохуються, одружуються. Що тут дивного? При чому тут мітка?
— Ти відкрила в любові мене. Це і є — відкрити мітку. Розумієш, всі хочуть любові, бо любов дає щастя потрібності, безпеку, красу, захоплення, екстаз, врешті. А мене не хочуть. Але вся таємниця в без-пеці. Хочуть, щоб не пекло. А мітка пече. Любов пече. Ти сама відчула.
— Чому вона пече?
— Спалює лжу.
— Тобто люди хочуть любові, яка не пече? Не спалює лжу?
Ордо мовчав, як завжди, дивився на Сонце, і наче не чув мене. Страшний здогад пронизав мене блискавкою:
— Ти не Ордо, ти — ПЕК?!
Замість відповіді драконяча пащека вивергла на мене вершу Вогню. Подумала, що зараз буде пожежа. Але вогонь не зачепив жодного предмета, тільки обпік тіло і подекуди горів на шкірі. Найдивніше було, що він почав палити мене зсередини, стало зле. Ордо дмухнув льодяним холодом і все згасло.
— В мені так багато лжі?
— Облуди. Блукаєш, боїшся вийти на світло. Боїшся мене винести на світло.
— А чому ти сам не виходиш на світло?
Ордо поглянув на мене так, наче ідіотичнішого питання зроду не чув.
— Бо я — Тьма. Якщо я вийду на світло, ти помреш.
— Чому?
— Бо зникне Тьма і не матимеш де сховатися.
— Гм… А якщо я вийду на світло, а тебе не візьму?
Ордо розсміявся. Ви чули як Дракони сміються? Інколи, під час грози, це чути.
— Вийти на світло без мене — це просто сховати правду. Що ви і робите.
— Я хочу вийти на світло. З тобою. Навчи мене.
— Якщо мітку ти ставиш всім, чому називаєш мене міченою?
— Ти її відкрила.
— ??? Що відкрила? Мітку? Мітку любові? Послухай, я таки нічого не тямлю. Всі люди відкривають в собі любов. Люблять, закохуються, одружуються. Що тут дивного? При чому тут мітка?
— Ти відкрила в любові мене. Це і є — відкрити мітку. Розумієш, всі хочуть любові, бо любов дає щастя потрібності, безпеку, красу, захоплення, екстаз, врешті. А мене не хочуть. Але вся таємниця в без-пеці. Хочуть, щоб не пекло. А мітка пече. Любов пече. Ти сама відчула.
— Чому вона пече?
— Спалює лжу.
— Тобто люди хочуть любові, яка не пече? Не спалює лжу?
Ордо мовчав, як завжди, дивився на Сонце, і наче не чув мене. Страшний здогад пронизав мене блискавкою:
— Ти не Ордо, ти — ПЕК?!
Замість відповіді драконяча пащека вивергла на мене вершу Вогню. Подумала, що зараз буде пожежа. Але вогонь не зачепив жодного предмета, тільки обпік тіло і подекуди горів на шкірі. Найдивніше було, що він почав палити мене зсередини, стало зле. Ордо дмухнув льодяним холодом і все згасло.
— В мені так багато лжі?
— Облуди. Блукаєш, боїшся вийти на світло. Боїшся мене винести на світло.
— А чому ти сам не виходиш на світло?
Ордо поглянув на мене так, наче ідіотичнішого питання зроду не чув.
— Бо я — Тьма. Якщо я вийду на світло, ти помреш.
— Чому?
— Бо зникне Тьма і не матимеш де сховатися.
— Гм… А якщо я вийду на світло, а тебе не візьму?
Ордо розсміявся. Ви чули як Дракони сміються? Інколи, під час грози, це чути.
— Вийти на світло без мене — це просто сховати правду. Що ви і робите.
— Я хочу вийти на світло. З тобою. Навчи мене.
0 коментарів