На Сходах, 8 липня

Зранку конференція, і незважаючи на те, що спала 2-3 години, бадьора і щаслива прямую в напрямку Будинку Кіно. По дорозі домовилась зустрітися з одним політичним діячем, назовемо його В. Звичайно, я хочу долучити його до акції, знаю, що він може допомогти і натхненно оповідаю йому про суть справи.
Відповідь мене дивує і дещо… охолоджує. В. вважає, що це дрібязкова і нікчемна акція, піар-хід Олеся Донія, не більше. Люди з його структури на сходах є, але до всього він ставиться доволі байдуже і навіть зневажливо.  Мій ентузіазм спадає з величезною швидкістю, але врешті, я вирішую, що думки і настрої В. не є визначальними і прямую на конференцію.

3-день конференції. Тематика — національна безпека. Настрій знову покращується, мені видається, що тут, на конференції, розробляється саме той продукт, який необхідний для успішного розгортання діяльності «Сходів». Дивуюся, що доля так звела в одночасся ці дві події.
Наприкінці конференції роблю «Повідомлення зі Сходів», Кирило Стеценко пропонує виробити якийсь спільний підхід стосовно події, надати якусь організовану допомогу від нас всіх.
 
І тут… Знов повторюється вранішня історія… З одного боку це «чужа акція», з іншого вона надто мала і «приречена». Звичайно, таких слів ніхто не говорить, це моє відчуття/бачення/розуміння того, що відбувається.  Однозначно підтримувати акцію вирішують Кирило, Едуард, Дмитро з Дніпра, Євген з Одеси, Світлана (хай вибачать ті, яких могла не помітити, не знаю всіх людей).
В мене виникає закономірне питання: навіщо писати всю цю схоластику, коли нема сили/наміру долучати її до реального життя. Настрій поганенький. Але коли починаємо простувати до Українського дому, все розвіюється і на серці знову спокійно.

Тут Андрій просить мене і Едуарда провести дискусійний клуб. Едуард добре знає методику динамічної мережі Тараса Плахтія і за нею працюємо. Мені попадає бути модератором групи: «Сценарії події». Мережевий підхід тут трохи складно провадити, бо розсіюється увага, групи розпадаються і їх потім важко зібрати, паралельно відбувається концерт, ще якісь події, це все розсіює увагу. Але попри те, ми таки працюємо.
В результаті намалювались ось такі сценарії:
Випрацювано в динамічній мережі
Cценарії
А) Не наші
1. Добровільне згортання табору через нудьгу і невміння розгортати цікаву роботу.
2. Знесення табору міліцією, згортання акції.
Б) Напівнаші
1. Знесення табору/відновлення табору в тому ж чи в іншому місці.
В) Наші
1. Розгортання табору, формування простору свободи і гідності.
2. Функціонування табору як площадки самострукруризації суспільства.
3. Переведення роботи табору в роботу в НАШОМУ суспільстві.

Оголошую результат роботи і Сергій Архипчук, який режисерує дійство, лає мене за перенасиченість негативними сценаріями. Я промовчую, що насправді в процесі роботи тих негативних сценаріїв було значно більше /в часово-емоційному відповіднику/, ніж  подаю. Але врешті завершую на тому, що Серце Бога (вислів К.Стеценка), яке зараз тут, розгорнеться на всю Україну, і навіть поза неї.

До голодуючих доєдналися Олег і Оксанка, і їх стало 7.

Ставлення до цих людей — як до рідних. Думаю собі, що всі так часто шукають людяності і любові, а тут воно легко і природно, наче дихання. Мені чогось думається, що найважливіше, що відбулось — усвідомлення Сходів як ПРОСТОРУ ГІДНОСТІ.

//Новина від сьогодні, журнлістку Катрусю, яка голодувала від початку, забрала швидка.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте