ВиВір

Живіт не бреше.
Животечія збирає роси в світанкових травах.
Печать вже зірвана.
І падаю у Небо.
До Сонця, вниз,
там, де нема верха,
А тільки ВиВір
лущить вічну Требу.
Нарешті.
Стріли-
ся
Нарешті Бог
підняв на
Землю — Небо.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте