по-Вернення

Лягаю на спину Дракона
Мов на подушку Неба
Вчуся казати: я хочу...
мені це треба
Вчуся чути святочні дзвони
тіла
Вчуся дихати щастям
вчуся бути
в-чуваю-ся
в радість
і балакаю з Богом про марципани,
посипані цуровою пудрою...
розсипані зорями по дну моїх очей,
бовтаю ногами в небесній сині,
сидячи на краєчку місячного серпика,
А Бог, регочучи, перевертає його в човен
І я завмираю в дивнім зачудуванні:
повернулася…
додому…

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте