Майдан. Кількісний і якісний склад. Суб'єктивний погляд

Загальна кількість людей — ????? Цього не знає ніхто. Одні тут уже 3-й місяць, інші — 2 години, в суботу чи неділю. Найменше людей — вівторок, середа, четвер. Найбільше — субота, неділя.
Чоловіки/Жінки — 90%/10%. Відсоток також нестійкий, на вихідні жінок більшає, може навіть до 30%.
Майновий ценз — від бомжів до власників Land Rover-ів. Від подертих кросівок до норкових шубок.
Освітній рівень — від «0» до академіків. 
Українська/російська мови. Приблизно 70%/30%.
Географія. Якщо враховувати зальотних журналістів і туристів, то тут майже увесь світ. Довелось перетинатися з французами, німцями, іспанцями. Дуже дивує всіх таке: «На Грушевського стріляють, а на Хрещатику працюють ресторани і… банки!!!!» Є Білорусь, Росія, Грузія — це не туристи. Учасники Майдану. 
Географія випадкового намету: Запоріжжя, Вінниця, Кіровоград, Хмельницький, київщина, Волинь, Івано-Франківськ, Львів, Закарпаття.
Пропалі без вісти. Тут сумно. Насправді сумніше, ніж це виглядає із ЗМІ. За моїми підрахунками на кожних 100 учасників приблизно 1-3 людини пропало без вісти. Якщо навіть 1%, то… їх кількість близька до 1000… Люди часто реєструються під вигаданими прізвищами, тому ускладнюється можливість оголосити в розшук. Інколи людей знають лише за іменем, та й то невідомо чи за справжнім.   
Творчість. Людей «пре». Креатив у всьому і всюди.  Листівки, малюнки, комікси. Анекдоти, вірші, пісні. Творчий підхід до побуту і вирішення щоденних питань.
Самоорганізація.  Подекуди викликає щирий захват, подекуди дивує розгулом анархії. Це — ліс, а не асфальтовані доріжки в парку.
Ставлення до влади. Відверто зневажливе. Дивним чином без агресії. Навть в найбільш агресивних. Якась абсолютна впевненість, що їх (влади) уже нема. Вони вже не влада. 
Ставлення до опозиції. Відверто зневажливе. Роздратування. Подекуди є прихильники певних політичних сил: «Я тут стою за Юлю», «Тільки Гриценко наведе порядок», «Кличко — президент», серез звичайних громадян Майдану. Але таких обмаль. Буквально одиниці.
Є ще партійці. Деякі з них на зарплаті. Особливо охорона. Деякі сподіваються зробити кар*єру. Тут передвиборча кампанія в розгарі. Між ними і «просто громадянами» взаємне роздратування. Часто нерозуміння та ігнорування.
Страх. Дуже по-різному. Від спокійної впевненості до істеричної суїцидальності. Від «житиму людиною вільною, в самоповазі і щасті, хай і недовго, але тільки так, а загалом правда обов*язково переможе», до «як так можна жити? Краще вмерти, щоб цього не бачити.»
Світогляд. Від категоричного пацифізму до такої ж категоричної впевненості в необхідності силового протистояння.