Арсенію, пора кулю в лоб?

Блоґ: Галина Дичковська

В неділю буде референдум. Із результатом 150% Крим проголосує за екстазне возз'єднання з коханим ВВП.
Анексія настане одразу, замість оргазму.
Але це не суттєво.
Суттєвим є те, що наші військові в Криму станом на 17.03.2014 виявляться… загарбниками.
І знищити їх — святий обов'язок ВВП.
ЩО робити нашим військовим?
Переходити на бік Росії?
Здаватися?
Сподіватися, що підпливе таки американський авіаносець?
Далі героїчно не застосовувати зброю?
Героїчно захищати??? ЩО??? КОГО???
Скільки депутатів Верховної Ради стоятиме в понеділок перед воротами військових частин в Криму, захищаючи собою солдат?
Арсенію, може пора...?

5 коментарів

В Україні є ще один Арсеній, якому також пора.

Завжди читаючи подібні пости або коментарі згадую Мінаєва (Серге́й Серге́евич Мина́ев (p. 25 января 1975, Москва) — российский бизнесмен, писатель, теле- и радиоведущий), а саме його книга Media Sapiens, там теж була політика, майже війна… Але при цьому опозиція чітко 'поносила' владу, та на запитання «а хіба це етично так робити?» — завжди була одна відповідь, це ж у них влада та у них проблеми…

Я не за Яценюка при владі, знаючи темні частини його 'бізнесу', але зараз він показує себе дуже адекватно, навіть спілкується англійською, що дуже здивувало.

На завершення:
My fellow Americans, ask not what your country can do for you, ask what you can do for your country.
John F. Kennedy

Пристойно розмовляти англійською в Україні вміє не один Арсеній Яценюк. Це ще не означає пристойно управляти країною.

У світлі того, що під час російської інтервенції в Криму в Україні не було призначено керівника Антитерористичного центру СБУ (коментар Анатолія Гриценка):

Є ще одна «приємна» новина (новина «Еспресо TV» від 4 квітня 2014):

Нерідко кажуть, що культурна людина не має дозволяти собі різких висловлювань на адресу політиків. Але якщо Олександр Турчинов та Арсеній Яценюк — не політики, а недоумки, то що з цим можна вдіяти?

Мені байдуже темні сторони будь-чиї, особливо зараз. Питання в адекватності реакції на ситуацію. А це все нагадує страуса з його відомою звичкою ховати голову в пісок.