Вибори і досвід

Мій добрий товариш, назовемо його Андрій, якось спитав:-
— Ну, як настрій, не страшно від виборців отримати не ту оцінку?
На мить задумалася, намагаючись самій собі не збрехати: страшно чи ні?
Ні, не страшно.
Мабуть не страшно тому, що не сприймаю ці вибори як власну оцінку. Знаю список конкурентів. Знаю, що у «відкритому бою», на дебатах, в організаційній роботі я цим людям не програю. З деякими з них я б воліла грати в одній команді, а не конкурувати. Не думаю, що якесь… місце із 22 можливих суттєво вплине на мою самооцінку.
Андрій: «Похід на вибори це вже перемога, перемога над собою, над думкою що від нас нічого не залежить, чи хтось за нас щось зробить. Тому я щиро вітаю тебе з перемогою.»
Я от все думаю, намагаюсь зрозуміти: навіщо я дала згоду  брати участь у цих виборах?
1. Я отримала змогу сказати людям те, що давно мала сказати та все ніяк не було нагоди;
2. Побачила процес із сторони кандидата, це трохи не те, що учасник штабу, спостерігач чи голова дільниці.
3. Найголовніше. Андрій у чомусь правий. Найголовніше — це усвідомлення, що я готова брати на себе відповідальність за те, що відбувається зі мною, з суспільством, з моєю Україною. Публічно.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте