Дівчинці зі Сходу

Я не певна, що це треба писати. Але воно муляє. Вже котрий день. 
Навіщо ти поїхала з нами, не розумію. Ти достатньо добре знаєш нас і могла передбачити ЩО ми робитимем і говоритимем. Я думала, тобі просто цікаво, виявляється ні, то не цікавість...
— Якби це вам довелося втікати з ваших домівок, якби воно вас безпосередньо стосувалося, ви б так не говорили… От я тут, ніби патріотка (із зневагою в голосі), а вони там… вони… защищают свою землю… (із щемом і навіть заздрістю). Невербально, тільки інтонаціями неявні звинувачення: «Добре вам, а якби вам було погано, ви б зрозуміли...»
Ніхто тобі нічого не сказав. Зовсім нічого. А сказати мали що, всі. 

Просто один бандерівець колишній, повернувшись із Сибіру, збудував хату, в якій було аж 5 (!) виходів. П*ять. А мій кум у віці 4 років носив на руці міточку (як назвати оте? Таку шматалинку, на якій було написано його ім*я і вік), на випадок, якщо батьків виселять/заарештують. Та був поінструктований, що коли «до хати прийдуть», то треба втікати через маленьку шпару в стіні, через яку тільки дитина й годна пролізти, та разом із братом (2 років) іти в сусіднє село до тітки. Але по дорозі ховатися, щоб не забрали… Думаєш, то було давно, і для мене лиш оповідки? Ні, вже і я добре пам*ятаю як в 1984 мою бабцю (великого ворога радянської влади, напівграмотну селянку) виганяв з хати міліціонер, бо не приписана. І ми ховали її по родичах і знайомих, як якогось кримінального злочинця, та готували папку з документами, щоб була готова, у випадку, якщо нам доведеться… вслід за бабцею... 
Просто ти на момент нашої балачки була на території села, яке повністю. Розумієш, ПОВНІСТЮ (!) було розстріляне/виселене/спалене, і повернулися через десятиліття тільки 40 чоловік... 
Просто в А. донька в АТО, а в Г. — зять, уже майже рік… це від них треба «защищать свою землю»? чи від мене? чи від кієвской хунти? 
 
— Это американские провокации вот. А мы должны дружить с Россией, и с умными людьми там. Только так можно что-то сделать...

А хто проти дружби «с умными людьми России?» Ти таких бачила?
І тут мене «осінило». Від твого священного трепету перед величчю імперії. Ти не бачиш. Просто не бачиш. Нас. Як і себе, врешті. Є «великая страна» і американці. А нас нема. Просто нема. Ми нічого не вирішуєм. 

А ми ідіоти, розумієш, ми — ідіоти. Ті, що поза політикою. Їхньою.
У нас своя. 
Ми вирішуєм. А коли не вирішуємо, то принаймні розумієм, що це тому, що ми не вирішили. А не тому, що путін-обама-порошенко-меркель-і...-і...-і...

Дівчинко зі Сходу, це правда, що якби Янукович повівся б інакше, то війна моглаб бути тут, на Галичині… то правда...
Але правда і те, що ти зараз тут і тобі безпечно… а якби війна була у нас, то ми б до вас не втікали… попри те, що світло імперії було б куди яскравіше, ніж зараз…