Люблю ВАС, донецькі)))
Моє особисте знайомство з Донецьком і Донецькими почалося в 2004 році, коли шастала там як агітатор і спостерігач на виборах від Ющенка.
Вразило мене те, що села/містечка поблизу Донецька, навіть Мар*їнка і Курахово… балакали українською… Суржиковою, але українською...
Побачила там традиційне радянське КДБ і страх людей перед ним...
Дикий страх, панічний… «безисходний», розпач вселенський... залитий горілкою, закурений гашишем, коли просто можна убити тебе чи когось, бо ніхто і нічого не варте, бо нема смислу, бо відчай...
Мабуть, той глибокий відчай породжує якусь немислиму, неймовірну відвагу: втрачати уже нема чого.
Коли хтось із них кидає виклик суспільству, то виклик цей куди потужніший наших західняцьких балачок...
На Донеччині я побачила «прагнення України». Справжньої, не марципаново-солоденької, а справжньої… Тої, від глибин, від нутра, від пратисячоліть...
Як на Кам*яній могилі, біля Мелітополя: «Врятуйте цю землю!!!»
І досі не тямлю: ЯК?
Але та земля проросла через мене… І воно вже мені моє… просто знаю, що моє, і все. Лаялася в 2008 з Прохаськом… і далі лаятимусь, бо МОЄ!
Оленко, Сергію, Галюсю, пане Іване, Богдане, Олечко, Віталію, Олечко, Юлечко, Миколо, Валерію, Аліночко, Маріє, Катрусю (ех...) і ще ті, з ким зустрічалася, та імен не памятаю… Ви собою зцілюєте Дерево України, ту праву його частину, що підрубували її віками… Воно ЖИВЕ… Дерево… Ваше… наше… моє...
А пам*ятаєте, як в Донецьку зустрілися: Луганськ-Франківськ-Донецьк? То було якось напів-містично, в незнайомому районі, не маючи телефонів, точного місця і часу зустрічі — ми знайшлися!
І танцювали гАРКАНА!!! А наші франківські шофери дивувалися, що справний автобус чомусь не заводиться. А він не заводився, поки ми не набулися, не натішилися, не натанцювалися!
Ми станцюємо гАРКАНА! В Донецьку! Знаю!
Від вас тепер пішли нитки до волонтерів нинішніх:
— Вот пришлось выбирать. Слушаю соседку свою… а она так брызжет ненавистью к Украине, и просто брызжет ненавистью… а волонтеры наши… они такие… в любви… вот я и приехала.
Ірочко, хай примножиться тобі ЛЮБОВІ до всіх і до тебе!
МИ переможемо!
Любовю, в любові!
Так буде.
Так Є!!!
Люблю вас, мої донецькі)))
Вразило мене те, що села/містечка поблизу Донецька, навіть Мар*їнка і Курахово… балакали українською… Суржиковою, але українською...
Побачила там традиційне радянське КДБ і страх людей перед ним...
Дикий страх, панічний… «безисходний», розпач вселенський... залитий горілкою, закурений гашишем, коли просто можна убити тебе чи когось, бо ніхто і нічого не варте, бо нема смислу, бо відчай...
Мабуть, той глибокий відчай породжує якусь немислиму, неймовірну відвагу: втрачати уже нема чого.
Коли хтось із них кидає виклик суспільству, то виклик цей куди потужніший наших західняцьких балачок...
На Донеччині я побачила «прагнення України». Справжньої, не марципаново-солоденької, а справжньої… Тої, від глибин, від нутра, від пратисячоліть...
Як на Кам*яній могилі, біля Мелітополя: «Врятуйте цю землю!!!»
І досі не тямлю: ЯК?
Але та земля проросла через мене… І воно вже мені моє… просто знаю, що моє, і все. Лаялася в 2008 з Прохаськом… і далі лаятимусь, бо МОЄ!
Оленко, Сергію, Галюсю, пане Іване, Богдане, Олечко, Віталію, Олечко, Юлечко, Миколо, Валерію, Аліночко, Маріє, Катрусю (ех...) і ще ті, з ким зустрічалася, та імен не памятаю… Ви собою зцілюєте Дерево України, ту праву його частину, що підрубували її віками… Воно ЖИВЕ… Дерево… Ваше… наше… моє...
А пам*ятаєте, як в Донецьку зустрілися: Луганськ-Франківськ-Донецьк? То було якось напів-містично, в незнайомому районі, не маючи телефонів, точного місця і часу зустрічі — ми знайшлися!
І танцювали гАРКАНА!!! А наші франківські шофери дивувалися, що справний автобус чомусь не заводиться. А він не заводився, поки ми не набулися, не натішилися, не натанцювалися!
Ми станцюємо гАРКАНА! В Донецьку! Знаю!
Від вас тепер пішли нитки до волонтерів нинішніх:
— Вот пришлось выбирать. Слушаю соседку свою… а она так брызжет ненавистью к Украине, и просто брызжет ненавистью… а волонтеры наши… они такие… в любви… вот я и приехала.
Ірочко, хай примножиться тобі ЛЮБОВІ до всіх і до тебе!
МИ переможемо!
Любовю, в любові!
Так буде.
Так Є!!!
Люблю вас, мої донецькі)))
0 коментарів