Я не шкодую, що була на МАЙДАНІ /епізод 3
Продовження, початок тут:
Епізод 3. Яйце.
Отож саме наш університет був тією точкою спотикання. перед входом у актовий зал стояли велетенські металеві «двері», які дзвеніли на ваші ключі, копіки і всеку-всячину. Їй-бо не знаю як вони називаються. Було трохи якось смішно. Такої перевірки ніколи і ніяк ніхто не памятав. В залі на 600 чоловік — повно людей. По периметру — КГБ-шники-сбу-шники. Пізнаю своїх колишніх студентів із фізкультурного факультету, які займалися східними видами боротьби. Всеж надто їх видно. Чи це в мене око так налаштоване їх бачити.
Сидимо. Чекаємо. Нікого нема. Коли будуть — невідомо. Я вирішую, що вже вдостальнасиділася і можна тихенько чкурнути, все одно людей багато, ніхто не помітить відсутності моєї надцінної персони.
Настрій у мене хороший, насмішили оті, що так ретельно бігали по периметру. Іду в Рух. Там маю зустріч із Андрієм Палієм, з яким на той час ми робимо проект «Молодіжне лідерство». По дорозі зустрічаю свою студентку, яку звуть (здається) Наталя. Вона оповідає, що перед входом в університет в Януковича кинули яйце, а тому зустріч відмінили. Перепитую, що ж там було:
— Та нічого не було, хтось кинув яйце, та й усе.
Заходжу в приміщення Руху. Мене зустрічає Андрій з таким виглядом обличчя, наче він щойно від покійника. Памятаю, що саме так я тоді і подумала:
— Андрію, що сталося?
— А ви хіба не знаєте? Стріляли в Януковича.
-Стріляли???? Та ні, там нічого не було. Було якесь яйце, ото й усе.
З кімнати виходить Зеновій Васильович Шкутяк. Я знову оповідаю те, що мені щойно казала Наталя. Видзвонюєм Наталю і питаємо чи вона згідна дати свідчення. Вона погоджується. Швидко приходить і дає свідчення під відеозапис. Хтось дає ідею, що требаякнайбільш таких свідчень, треба обійти будинки, бо люди стояли на балконах і все бачили. Під руками немає камери (тоді камер ще не було так багато, як зараз). Я їду до свого однокласника Володі Ставичного і прошу позичити камеру. По дорозі, в таксі слухаю радіо. Передають трансляцію з Верховної Ради. Не пригадую прізвища депутата, але чомусь здається, що хтось із комуністів. Це треба було чути той виступ. В добрих традиціях 1937 і 1977. Суть: Что эти сволочи себе позволяют? Немедленно пресечь и уничтожить!!!.
Тут до мене починає доходити, що від самої події не минуло і пів години часу:
— Звідки у Верховній Раді така точна інформація про подію, така впевненість стосовно того ЩО треба робити?
Студенти з камерами пройшлися по всіх будинках, по всіх підїздах, що мали вихід на місце події.
НІХТО НЕ ДАВ СВІДЧЕНЬ.
Жодних.Ніяких. Нінайменших.
Не чули, не бачили, не знаємо...
Ангел Божий зберіг ту плівку, і дав мудрості тому коресподенту, що віддав КГБ-шникам порожню плівку замість цієї. Бо інакше ніхто б не довів, що це — не терористичний акт.
Післяяйцева рефлексія.
ЩО це було не знає ніхто. Невідомо чи коли точно знатиме. Як казав мій батько, колишній СБ-іст, чує мійніс, що діло не чисте.
Гіпотеза. Готувалося інсценізоване «покушеніє». Мали бути і вистріли, і тверді предмети. І, можливо, навіть справжній замах. Саме про це через 5 хвилин після події говорило радіо.
ЩО мало бути після «покушенія» в нашій країні не важко передбачити...
Щось пішло не так. Яйце зіпсувало сценарій. Чи зашвидко кинуте, чи ...
Сценарій не вдався.
Не прорахували волю Господа Бога.
Трапляється.
Епізод 4. Спостерігачами на Донеччину. Тур 1./далі буде...
Епізод 3. Яйце.
Отож саме наш університет був тією точкою спотикання. перед входом у актовий зал стояли велетенські металеві «двері», які дзвеніли на ваші ключі, копіки і всеку-всячину. Їй-бо не знаю як вони називаються. Було трохи якось смішно. Такої перевірки ніколи і ніяк ніхто не памятав. В залі на 600 чоловік — повно людей. По периметру — КГБ-шники-сбу-шники. Пізнаю своїх колишніх студентів із фізкультурного факультету, які займалися східними видами боротьби. Всеж надто їх видно. Чи це в мене око так налаштоване їх бачити.
Сидимо. Чекаємо. Нікого нема. Коли будуть — невідомо. Я вирішую, що вже вдостальнасиділася і можна тихенько чкурнути, все одно людей багато, ніхто не помітить відсутності моєї надцінної персони.
Настрій у мене хороший, насмішили оті, що так ретельно бігали по периметру. Іду в Рух. Там маю зустріч із Андрієм Палієм, з яким на той час ми робимо проект «Молодіжне лідерство». По дорозі зустрічаю свою студентку, яку звуть (здається) Наталя. Вона оповідає, що перед входом в університет в Януковича кинули яйце, а тому зустріч відмінили. Перепитую, що ж там було:
— Та нічого не було, хтось кинув яйце, та й усе.
Заходжу в приміщення Руху. Мене зустрічає Андрій з таким виглядом обличчя, наче він щойно від покійника. Памятаю, що саме так я тоді і подумала:
— Андрію, що сталося?
— А ви хіба не знаєте? Стріляли в Януковича.
-Стріляли???? Та ні, там нічого не було. Було якесь яйце, ото й усе.
З кімнати виходить Зеновій Васильович Шкутяк. Я знову оповідаю те, що мені щойно казала Наталя. Видзвонюєм Наталю і питаємо чи вона згідна дати свідчення. Вона погоджується. Швидко приходить і дає свідчення під відеозапис. Хтось дає ідею, що требаякнайбільш таких свідчень, треба обійти будинки, бо люди стояли на балконах і все бачили. Під руками немає камери (тоді камер ще не було так багато, як зараз). Я їду до свого однокласника Володі Ставичного і прошу позичити камеру. По дорозі, в таксі слухаю радіо. Передають трансляцію з Верховної Ради. Не пригадую прізвища депутата, але чомусь здається, що хтось із комуністів. Це треба було чути той виступ. В добрих традиціях 1937 і 1977. Суть: Что эти сволочи себе позволяют? Немедленно пресечь и уничтожить!!!.
Тут до мене починає доходити, що від самої події не минуло і пів години часу:
— Звідки у Верховній Раді така точна інформація про подію, така впевненість стосовно того ЩО треба робити?
Студенти з камерами пройшлися по всіх будинках, по всіх підїздах, що мали вихід на місце події.
НІХТО НЕ ДАВ СВІДЧЕНЬ.
Жодних.Ніяких. Нінайменших.
Не чули, не бачили, не знаємо...
Ангел Божий зберіг ту плівку, і дав мудрості тому коресподенту, що віддав КГБ-шникам порожню плівку замість цієї. Бо інакше ніхто б не довів, що це — не терористичний акт.
Післяяйцева рефлексія.
ЩО це було не знає ніхто. Невідомо чи коли точно знатиме. Як казав мій батько, колишній СБ-іст, чує мійніс, що діло не чисте.
Гіпотеза. Готувалося інсценізоване «покушеніє». Мали бути і вистріли, і тверді предмети. І, можливо, навіть справжній замах. Саме про це через 5 хвилин після події говорило радіо.
ЩО мало бути після «покушенія» в нашій країні не важко передбачити...
Щось пішло не так. Яйце зіпсувало сценарій. Чи зашвидко кинуте, чи ...
Сценарій не вдався.
Не прорахували волю Господа Бога.
Трапляється.
Епізод 4. Спостерігачами на Донеччину. Тур 1./далі буде...
2 коментарі