«найперше виражається через позиціонування «західняків» у ролі носіїв «чистої», «незіпсованої» українськості (не тільки в побуті, але дедалі частіше і в публічному просторі – у широкому спектрі від націоналістки Ірини Фаріон до ліберальних Юрія Андруховича» — якщо вони — «носії «чистої», «незіпсованої» українськості», то я, мабуть, шизофренічка…
У нас (Франківськ) беруть. Вони зареєстровані на Млинарській-2 (якщо не плутаю), там притулок. Зареєстровано близько 230 чол., і навіть 5 проголосувало.
Не можу розшифрувати. Всяка твар має своїх реальних живих прототипів. Цілком конкретних людей, які можуть себе впізнати (якщо раптом зацікавляться моїми текстами), адже звірі говорять і думають їхніми фразами. Очевидно, постаті архетипічні, якщо ви впізнали чи запідозрили в них «своїх» людей.
Гм, дзеркальність доречна до ситуації судетських німців чи, скажімо, фольксдойчів будь-яких територій.
Що стосується бандерівців, то вже від 30.06.1941 НІМЦІ почали їх садити в тюрми, і не тільки садити, а розстрілювати. УПА виникла на Волині як форма самозахисту від тих же німців. (По аналогії, то Стрелков/чи Губарев? мав би захищатися від Псковських дивізій).
Бандерівські інструкції ще в березні-травні попереджають про те, що Гітлер має свої плани і в ці плани інтереси України зовсім не входять. Звичайно, надії на те, що Гітлер — це визволення від більшовиків, які за два роки зуміли добре крові попити, були. Однак підпорядкування не було, про що 30 червня і подальша німецька політика добре засвідчили.
Що стосується хлібо-сольного зустрічательства, то… ну, ця порода людей вічна, вони і більшовиків, і рептилоїдів будуть так зустрічати)))
«Крашення» має в собі не тільки «патріотичний угар». Оце повсюдне «крашення» є проявом міфологічного означування території. Є ЗНАК — значить інший знак (триколор) сюди не зайде. Це своєрідні «мітки», майже як в тваринному царстві. А в час фізичної загрози в людській свідомості такі «мітки» мають виконувати функції своєрідних магічних оберегів. І часто таки виконують ці функції.
Тому просто «крашення» — це чудово, міфо-психотерапія, знімання неврозу загрозливої ситуації.
«Крашення» — як вияв ура-патріотизму — це з іншої теми. Хлопчики (і дівчатка), що колись співали (і не просто співали, а ДУЖЕ голосно): "І Лєнін такой молодой!..." і нинішні «красуни»… вони дууууууууже схожі. Неймовірно.
Вай-вай… не радянські ж ви діточки…
Навіть не знаєте, за що вахтери зарплату отримують. Певно, що не за те, щоб вам двері відкривати. Від часів царської охранки, через всі ГПУ, НКВД і прочії «прелесті» двірники, вахтери, сторожі — найнадійніші служителі «недремного ока». Зовсім недаремно така собі бабуня почувається великим начальником. Її слово «багато важить».
Не знаю як воно тепер, але поведінкові стереотипи ще вочевидь суттєві…
Забери свою душу від кожного злодія.
Лиш Твоя. Лиш з Тобою.
І квит.
Ви думаєте, що свідомість змінюється одномоментно?
Може досить ображатися? Пора бути реалістом?
Що стосується бандерівців, то вже від 30.06.1941 НІМЦІ почали їх садити в тюрми, і не тільки садити, а розстрілювати. УПА виникла на Волині як форма самозахисту від тих же німців. (По аналогії, то Стрелков/чи Губарев? мав би захищатися від Псковських дивізій).
Бандерівські інструкції ще в березні-травні попереджають про те, що Гітлер має свої плани і в ці плани інтереси України зовсім не входять. Звичайно, надії на те, що Гітлер — це визволення від більшовиків, які за два роки зуміли добре крові попити, були. Однак підпорядкування не було, про що 30 червня і подальша німецька політика добре засвідчили.
Що стосується хлібо-сольного зустрічательства, то… ну, ця порода людей вічна, вони і більшовиків, і рептилоїдів будуть так зустрічати)))
Тому просто «крашення» — це чудово, міфо-психотерапія, знімання неврозу загрозливої ситуації.
«Крашення» — як вияв ура-патріотизму — це з іншої теми. Хлопчики (і дівчатка), що колись співали (і не просто співали, а ДУЖЕ голосно): "І Лєнін такой молодой!..." і нинішні «красуни»… вони дууууууууже схожі. Неймовірно.
Однак… «с нами»…
А де МИ?
Навіть не знаєте, за що вахтери зарплату отримують. Певно, що не за те, щоб вам двері відкривати. Від часів царської охранки, через всі ГПУ, НКВД і прочії «прелесті» двірники, вахтери, сторожі — найнадійніші служителі «недремного ока». Зовсім недаремно така собі бабуня почувається великим начальником. Її слово «багато важить».
Не знаю як воно тепер, але поведінкові стереотипи ще вочевидь суттєві…
А якщо не він, то хто?