Жила-була собі Птаха. Вона була дуже добра. Завжди повторювала: «Я — остання буква в алфавіті». Птаха допомагала всім, кому могла і навіть тим, кому не могла. Вона шукала Зерно і віддавала його іншим, виявляла Пастки і попереджала про небезпеку, врешті, Вона навіть приймала інших птахів у своє гніздо, адже місця вистачить усім! Якось до неї прилетів Горобчик:  — В тебе дуже ніжний і теплий пух, дай мені його, щоб облаштувати гніздо. Птаха радо висмикнула трішки пуху, найм*якшого і найтеплі...
Читати далі →

Кілька років тому одна дууууууууже націоналістична організація попросила мене допомогти їм провести конференцію по націоналізму для молоді. Не пригадую назви, але здається, то було щось, приурочене до постаті Є.Коновальця. Взялася за роботу, бо треба ж, щоб було і науково, і аналітично, і не нудно, і тренінгово, і з користю, і… Молодь же, відповідально!  За якийсь час розумію, що нікому, окрім мене, та конференція не потрібна, робота по запрошенню людей не проводиться, доповіді подаються за при...
Читати далі →

Попереднє: http://h-dychkovska.vkursi.com/7811.html Оповідка від отця Ярослава: «Запросили мене сюди люди, що ще пам'ятали своє греко-католицьке коріння. Було дуже важко, сім'ю перевіз не одразу… середовище агресивне, постійні погрози, дрібні пакості, всяке було. Одного разу, в п'ятницю надвечір, прийшов до мене сусід, п'яний добряче, із сокирою. Кричить: — Зарублю тебя, сволоч бандеровская! До понедельника не доживешь!!! Хотів щось там тою сокирою погрожувати, але настільки був п'яний, що...
Читати далі →

Попереднє тут: h-dychkovska.vkursi.com/7809.html Далеко після подій 2004 любила жартувати: «найжахливіше місто на землі — Докучаївськ». Ну це ж треба вигадати назву таку? Розумію, що Василь Васильович Докучаєв (1846-1903) — поважна особа, грунтознавець, що заслуговує на вшанування, але прізвище мав якесь не милозвучне. Їй-бо, який-небудь Комсомольськ звучав би краще. А до 1954 були «Оленівські кар'єри», цілком гарно. Правда, спочатку не розумію, звідки тут в напівпустельних степах олені, поті...
Читати далі →

Незадовго до поїздки на Донеччину мала балачку з одним дрібним бізнесменом, який переконував мене, що громадянські права мають мати тільки ті люди, які щось у «громаду-державу» вкладають. При виясненні що то таке оте «щось», справа звелась до податку та його розміру. Фактично пропонувався майновий ценз. Я щиро опротестовувала цю думку, доводячи бізнесмену, що незрозуміло де ставити межу цього цензу. Скажімо, я не в стані заплатити такого податку, як він, він не в стані заплатити того, що олігарх...
Читати далі →

Галя Буцька в переговорному процесі. Домовляється про зустріч із міліцією та місцевими комуністами. Комуністи в другому турі займають якусь таку цікаву позицію «Ми проти олігархів». Що це має означати — незрозуміло, але вирішуємо йти на переговори, щоб хоча б мати союзників при підрахунку голосів. Вони ж етичні, моральні, чесні і жодних фальшувань не допустять. Чому б не використати «ситуативного союзника». Що стратегічно Петро Симоненко — за Януковича, в цьому ніхто не сумнівається. Але рядові ...
Читати далі →

Другий день перебування у Вугледарі уже майже беззмістовний. Ми встаємо зранку, годині о 6-7, ідем на перезмінку шахтарів. Після цього роботи тут уже майже нема. Всі «визначні місця» нас бачили. Сарафанне радіо всім повідомило, що тут є «бандеровци» в оранжевих плащах. Ще кілька годин роботи просто на вулиці і стає нудно. Вирішуємо їхати по селах.  В яких точно селах ми були і в якій послідовності, я не пам*ятаю.  Павлівка, Єгорівка, Шевченкове, Благодатне, Кирилівка, Нікольське, Новоукраїнка, ...
Читати далі →

Попереднє тут: h-dychkovska.vkursi.com/7621.html В отличии от Глухаря Глухарка все и всегда отлично слышала. Но собственного имени она не имела. Звали ее по прозвищу мужа. А ее, собственно, даже и в природе не было. То есть, она, конечно, была, но если у тебя нет имени, то тебя тоже вроде как-бы нет. Она привыкла к такому положению дел, не удивлялась этому и даже научилась из этого извлекать выгоду. Ведь вот есть охота на глухаря. А охоты на глухарку — нет. Почему? Да потому, что ее самой тож...
Читати далі →

Зранку день починається з інструктажу. Звичайно, інструктаж — це повний «брєд», нікому він не потрібен, всі дорослі та адекватні. Одначе є кілька деталей, які мусимо самі для себе прояснити. 1) Які агітки брати з собою, які — ні; 2) Який алгоритм розмови з людьми; 3) Які приймаємо заходи безпеки. Перше питання. Дружно приймається рішення всі агітки «антиянек» засунути під ліжко і хай з часом відправляються на макулатуру.  Друге. Спочатку спитатися чи можна агітувати. В разі ствердної в...
Читати далі →

Їдемо в Вугледар. Вже майже добу в дорозі. Нас зустрічають Галя і Анатолій Буцькі. Для нас приготували 3-кімнатну квартиру, там ми маємо жити і провадити агітацію у Вугледарі та околицях. Виявляється, трикімнатна хрущовка на 10 чоловік, де нема гарячої води, це трохи напряжно, навіть нема достатньо «койкомест». Зорієнтувавшись в ситуації, Буцькі забирають мене і Олю до себе. Ми настільки втомлені, що головне — добратися до ліжка. Це — всім. Мене ж чекає лекція від Толіка, від якої, чесно кажучи...
Читати далі →