До Різва приготування
Хай ця моя згадка про дитинство в гуцульському діалекті буде Вам, ВКУРСІВЦІ, добрим побажанням на новорічні свята:)))
Господи, Господи, благослови cісих людий, і всіх у ВКУРСІ сущих щедротами своїми,
а мені, рабі Божій, сисе слово говорити, на добре ректи.
Під сонцем, під палєчим, під лісом чорним, під високим, там стоїт верба, під тев вербов сімсот коренів, з тих коренів віничок плету…
Бись-те не ізгорділи та й‘го приймили: він, видите, не простий – лихі речі, лихі мислі, нечисту силу віганєє на сухий ліс, мокре болото, водіний вир.
Єк будете нечисту силу віганєти, бись-те втворили вікна і двирі, а за дверима фіртку (єк нима у Вас фіртки, то мож фірточку, у Вас єї форточков називают), би то-то (най не кажу шо) мало куда втікати. Бо єк не втворите, то зачне сі гзити, та й такої біди наробит, що йой, айя. Єк їсь– те втворили, то перехрестітси, три рази перекрутітси через праве пличе, три рази плюньте через ліве, а відтак метіт, лим тилько за сонцем. Бо “то-то” проти сонцє сили не має, йо.
Метіт та й приказуйте :
Мету з сеї хати злість, най не зайде білше за поріг.
Мету – вимітаю обмови-намови, би не мали сили ніколи.
Мету-вимітаю заздрість, най вступит місце на радість.
Мету-вимітаю, все зло розтрощаю, чуже, своє, прийшле, зайшле, гордовите і несамовите: гет пішло, на огни згоріло, в болоті си втопило пропало і всьо.
Єк скажете “всьо”, дихніт три рази навхрест, возьміт води сьвіченої, Йорданскої, а єк не мете, то буде з крана ( вода вся сьвічена), мокніт в ню віничок, кропіт та й кажіт :
Кроплю водов сьвіченов чисту хату: най ту мудрість приходи, робота животечіє, най талани гніздєт-си, най любов торжествує, в чім мені Господи допоможи.
За тим поцюлюйте їден-'дного —
і знайте, же всьо трейте тисєчолітє (йой, де то чоловік годен вімовити) “то-то” до Вашої хати не вступит ні на цалю. Айя.
Господи, Господи, благослови cісих людий, і всіх у ВКУРСІ сущих щедротами своїми,
а мені, рабі Божій, сисе слово говорити, на добре ректи.
Під сонцем, під палєчим, під лісом чорним, під високим, там стоїт верба, під тев вербов сімсот коренів, з тих коренів віничок плету…
Бись-те не ізгорділи та й‘го приймили: він, видите, не простий – лихі речі, лихі мислі, нечисту силу віганєє на сухий ліс, мокре болото, водіний вир.
Єк будете нечисту силу віганєти, бись-те втворили вікна і двирі, а за дверима фіртку (єк нима у Вас фіртки, то мож фірточку, у Вас єї форточков називают), би то-то (най не кажу шо) мало куда втікати. Бо єк не втворите, то зачне сі гзити, та й такої біди наробит, що йой, айя. Єк їсь– те втворили, то перехрестітси, три рази перекрутітси через праве пличе, три рази плюньте через ліве, а відтак метіт, лим тилько за сонцем. Бо “то-то” проти сонцє сили не має, йо.
Метіт та й приказуйте :
Мету з сеї хати злість, най не зайде білше за поріг.
Мету – вимітаю обмови-намови, би не мали сили ніколи.
Мету-вимітаю заздрість, най вступит місце на радість.
Мету-вимітаю, все зло розтрощаю, чуже, своє, прийшле, зайшле, гордовите і несамовите: гет пішло, на огни згоріло, в болоті си втопило пропало і всьо.
Єк скажете “всьо”, дихніт три рази навхрест, возьміт води сьвіченої, Йорданскої, а єк не мете, то буде з крана ( вода вся сьвічена), мокніт в ню віничок, кропіт та й кажіт :
Кроплю водов сьвіченов чисту хату: най ту мудрість приходи, робота животечіє, най талани гніздєт-си, най любов торжествує, в чім мені Господи допоможи.
За тим поцюлюйте їден-'дного —
і знайте, же всьо трейте тисєчолітє (йой, де то чоловік годен вімовити) “то-то” до Вашої хати не вступит ні на цалю. Айя.
4 коментарі
Запитання до Вас: це Ви створили таке вінчування? Чи воно автентичне з Гуцулії?
Мала щастя спілкуватися з такими бабцями, які таким чином бачили світ, так з ним взаємодіяли, так спілкувалися. Маю від того дуже багато тепла в спогадах.
Від них навчилася, що йдучи в ліс, треба з ним вітатися. Треба попросити ягід чи грибів, а, знайшовши першого гриба, не брати весь, а частину шапочки відламати і зачепити на гілочку.Навчилася, що от така трава «помічна на живіт» (досі сама «лікую» всі шлункові розлади нею, було якось так, що сестра-хірург мала великі проблеми з тим, французькі ліки не допомагали, а трава за день «справилася»).
Мудра наша дідІвщина…
от написала дідівщина і нагадала, скільки негативу у слові дідівщИна. Сумно зразу стало…
Уторопи дали українській літературі велетня духу сл. п. Тараса Мельничука, який і виріс на тій благодатній поживі. Раджу ще почитати збірку віршів поета із с. Джурів Тараса Григорчука «Янголи не дичина» — мова його поезій щедро насичена саме такою лексикою, яка Вам так до душі.