Трохи про вірші і не тільки про них
Трохи про дискусію, про вірші, про рими, про вміння спілкуватися і критикувати...
Тут дуже багато усього намішано.
Загалом найбільше — про форму і зміст.
А ще — про суть і якість поезії.
В залежності від того, яке визначення дасте поезії, така й буде відповідь про...
Якщо поезія — це віртуозне володіння словом, то...
Якщо поезія — метафоричне висловлювання невисловлюваного, то ...
Якщо поезія — це форма донесення вищих істин, що не піддаються логічній вербалізації, то...
Якщо поезія — це відчуття, що передані словом, то...
Якщо поезія — це вияв словесної творчості, то ...
.......................................................
В залежності від того ЯКУ позицію Ви приймете, буде відрізнятися ваше ставлення до чужої і своєї поезії.
Я думаю, що поезія існує у всіх вказаних(і ще й не вказаних) мною формах, а суперечка іде від того, що одну форму поезії ОЦІНЮЮТЬ з позиції Іншої форми.
Наприклад поезію-творчість оцінювати із позиції словесної віртуозності, то всі не-віртуози піддадуться грізному окрику: НЕ писать!
Це так, ніби заборонити співати людям тому, що вони не здатні осягнути оперної майстерності.
Це не виключає Правди про написане. Але це ВАША правда про Ваше відчуття-розуміння когось.
Мене, наприклад, аніскілечки не хвилюють рими. Для мене головне — відчуття і резонанс, який вони в мене викликають. Якщо резонансу нема, то мені глибоко чхати на те, ЩО про цю поезію кажуть критики, я її читати не буду. Якщо є відчуття, то хай там рими іменникові чи які, — воно мені цінне. ВІДЧУТТЯМ, а не римами. Це тому, що для мене поезія — це ВІДЧУТТЯ. Не кажу, що це краще чи гірше. Просто для мене так є.
Тут теж проблема.
Різні є відчуття. Різні за силою і «змістом», спрямованістю.
Ті відчуття, що для одного — апогей, для другого просто не цікаві.
Але чи може хтось заборонити відчувати? Навіть примітивно?і висловлювати свої відчуття?
З іншого боку відчуття деяких людей для інших просто не доступні, а тому теж не цікаві...
Для мене графоманством інколи є віртуозність, позбавлена відчуття. Так, рима віртуозна, ну і ЩО? Мастурбація власної геніальності і тільки...
Люди різні, відчуття різні, вміння передавати своє відчуття через слово — теж різні!
ВІДЧУВАЙТЕ! ПИШІТЬ! Шукайте людей свого резонансу!
Це класно і круто!
І дайте змогу іншим звучати в іншому діапазоні, їм це треба не менше, ніж вам.
Тут дуже багато усього намішано.
Загалом найбільше — про форму і зміст.
А ще — про суть і якість поезії.
В залежності від того, яке визначення дасте поезії, така й буде відповідь про...
Якщо поезія — це віртуозне володіння словом, то...
Якщо поезія — метафоричне висловлювання невисловлюваного, то ...
Якщо поезія — це форма донесення вищих істин, що не піддаються логічній вербалізації, то...
Якщо поезія — це відчуття, що передані словом, то...
Якщо поезія — це вияв словесної творчості, то ...
.......................................................
В залежності від того ЯКУ позицію Ви приймете, буде відрізнятися ваше ставлення до чужої і своєї поезії.
Я думаю, що поезія існує у всіх вказаних(і ще й не вказаних) мною формах, а суперечка іде від того, що одну форму поезії ОЦІНЮЮТЬ з позиції Іншої форми.
Наприклад поезію-творчість оцінювати із позиції словесної віртуозності, то всі не-віртуози піддадуться грізному окрику: НЕ писать!
Це так, ніби заборонити співати людям тому, що вони не здатні осягнути оперної майстерності.
Це не виключає Правди про написане. Але це ВАША правда про Ваше відчуття-розуміння когось.
Мене, наприклад, аніскілечки не хвилюють рими. Для мене головне — відчуття і резонанс, який вони в мене викликають. Якщо резонансу нема, то мені глибоко чхати на те, ЩО про цю поезію кажуть критики, я її читати не буду. Якщо є відчуття, то хай там рими іменникові чи які, — воно мені цінне. ВІДЧУТТЯМ, а не римами. Це тому, що для мене поезія — це ВІДЧУТТЯ. Не кажу, що це краще чи гірше. Просто для мене так є.
Тут теж проблема.
Різні є відчуття. Різні за силою і «змістом», спрямованістю.
Ті відчуття, що для одного — апогей, для другого просто не цікаві.
Але чи може хтось заборонити відчувати? Навіть примітивно?і висловлювати свої відчуття?
З іншого боку відчуття деяких людей для інших просто не доступні, а тому теж не цікаві...
Для мене графоманством інколи є віртуозність, позбавлена відчуття. Так, рима віртуозна, ну і ЩО? Мастурбація власної геніальності і тільки...
Люди різні, відчуття різні, вміння передавати своє відчуття через слово — теж різні!
ВІДЧУВАЙТЕ! ПИШІТЬ! Шукайте людей свого резонансу!
Це класно і круто!
І дайте змогу іншим звучати в іншому діапазоні, їм це треба не менше, ніж вам.
8 коментарів
ВКУРСІ.КОМ — не сайт для поетів-віртуозів, професійних поетів, визнаних поетів. Це ж стосується й багатьох інших сайтів. Тому пишіть усі, хто хоче, хто може, хто відчуває!!!
Це ж стосується й моїх віршів. Якщо я знаю хоча б кількох людей на ВКУРСІ, які чекають на них, яким вони до вподоби, я буду їх публікувати і ніяка критична думка щодо їх доречності або досконалості мене не цікавить. Бо поезія — не для себе, а для інших. «Если звёзды зажигаются — значит, это кому-нибудь нужно»!!! І невігластво та дикість Михайла Шморгуна, якому не подобається російськомовна творчість, нехай будуть свідченням його обмеженості!
Мені подобається поезія Маяковського та проза Пелевіна.
Вірю, що Ви обидва переживаєте за правду і суть. Просто в кожного різні больові точки. Вірю, що їх прояснення дасть обом нові можливості взаємодії, а не втрату сил на протистояння.
:)))))))))))))))))
Не просто згодна. Ця фраза висвітлює все, що я думаю з цього приводу. Більш влучно і не скажеш!
Душа малює пензликом слова, бо не може не писати, бо їй конче треба це ЩОСЬ сказати, виявити, оСЛОВИТИ, може й ославити.