Шановний пане Костянтине!
1.На брудершафт Ви зі мною не пили, але дурепою обізвали (звичайно, Ви, як істинний інтелігент, не говорили: «Пойдите вон!», Ви чемно сказали «Приходите завтра», однак і дитині зрозуміле ваше виключної толерантності і коректності висловлювання.
Саме тому я дозволила собі перейти на ти, бо людині, яка не поважає Іншого, слід принаймні показати, що вона це робить.
2.Не сприймала ВКурсі як Вашу приватну власність. Якщо це так, то Ваше повне право викинути мене звідси.
3.Якщо Ви такі мудрі, то ДІЛІТЬСЯ своєю мудрістю, поважаючи навіть ідіотів,
бо інакше вийде країна,
де кожен вважає себе мудрішим від іншого, а всіх решта зневажає.
В наших північно-східних сусідів, до речі, зовсім інша матриця:
РАЗОМ побєм всіх, і всі нас боятимуться, значить поважатимуть…
Чия матриця поки що перемагає, певно нема потреби пояснювати…
До речі, додала Вас до друзів.
В надії змінити матрицю.
Вибір за Вами.
І треба точно визначити поняття:
емпірика — це факт, що може бути повторений в досліді?
чи
емпірика — це просто факт, який відбувся?
ЕМПІРИЗМ, -у, ч. 1. Напрям у філософії, який єдиним джерелом пізнання вважає чуттєве сприймання і досвід, а значенням теоретичних узагальнень і логічного мислення нехтує або зовсім його заперечує. 2. книжн. Схильність до практичної діяльності на шкоду теоретичним узагальненням. <> Повзучий емпіризм, зневажл. – вивчення окремих фактів без розкриття їхніх зв'язків і законів розвитку, вузький підхід до явищ, що вивчаються.
А може взагалі нічого не треба визначати, просто
визнати,
що Костя — найкрутіший Альфа-самець в середовищі вКурсі,
і дискусія вичерпана…
Ластівочко, а тобі так хочеться довести, що всі дурні, а ти мудрий?
Ну, то вважай, що я дурна і не тямлю різниці між досвідом і дослідом.
Ок? стало легше?
От, щойно нагадалося.
За Вернадським особливістю живого є НЕповторюваність і Незворотність процесу (Воду можна розкласти на Н і О, та знов отримати Н2О, а розкладену на атоми клітину не складеш). З Живим Дослід Неможливий, бо процес унікальний і незворотній…
То виходить, що ми ведем мову про способи дослідження Живого і Неживого?
От вам і ідеальність…
Костянтине, в мене інколи складається враження, що дискусія йде не за принципом «знайти істину», а за принципом «довести, що я правий».
тепер по суті.
Святослав дуже правильно вказав на різницю між Дослідом і Досвідом.
За допомогою якого Досліду я перевірю факт битви?
За допомогою вияснення кількості могил на полях.
Як психотерапевта, мене навіть це не особливо цікавить, мене цікавить те, щО говорять/відчувають люди, що брали участь в тій битві та їх потомки. А що вони ОДНОЗНАЧНО говорять/відчувають, то це свідчу вам із свого досвіду.
різниця між дослідом і досвідом — у можливості повторення?
так?
тоді різниця історії і фізики в унікальності факту і повторюваності факту?
З іншого боку, якщо ми виявили, що ціаніди смертельні для людини, чи можемо ми твердити, що це Істина, якщо на Досліді ми це не перевіряли стосовно Кожної людини?
Як там стосовно річки, в яку двічі не увійдеш?
В такому випадку Жоден дослід не є підтвердженням/запереченням іншого Досліду, бо це Інший дослід, і відтворити абсолютно тотожні умови 2 дослідів апріорі неможливо (якщо ще припустити вплив субєкта на процес, то це таки зовсім різні речі).
суть науки не в тому, щоб грунтуватися на Досліді, а в тому, щоб виявляти закономірності (закони). Дослід, як і Досвід, є Інструментом виявлення Закономірності/причинно-наслідкових звязків/.
нас на загал не цікавить ні досвід, ні дослід, нас цікавить власне Закономірність, бо, знаючи її, ми можемо більш ефективно будувати своє життя.
Тому такою важливою є перевірка закономірності (перевірка дослідом).Але, власне, перевірка дослідом — це тільки модель для подальшої перевірки досвідом.
Вам не здається, що надто гаряча дискусія, як на філософію науки? та вияснення пріоритетів «емпірики» чи «гуманістики»?
а якщо гаряча, то десь там заховано емоційний пласт, який…
Ото не думалося, що доведеться влізати в понятійно-термінологічні перипетії…
Гаразд. Доведеться.
повернуся до твердження Костянтина:
Я писав про типологізацію знання, а не про «матеріальне» та "ідеальне". Історія, мовознавство, літературознавство не шукають "ідеального", вони дослуджують історію, мови, літературу. Їх виділяють в окрему групу, тому що методи, якими вони користуються, відмінні від власне наукових (емпіричних) методів.
поставлю питання
ЯКИМИ методами користуються гуманітарні науки?
в чому суть КАРДИНАЛЬНОЇ відмінності цих методів від емпірики?
Історія.
Полк №...47 країни Н./полководця М./нації Л.… числа,… місяця,… року виграв/програв полку №...254 країни А/полководця Б/нації В.
емпірика, яка не переписується.
ЩО переписується?
варіант 1.
№47 хороший, бо звільнив, захистив, жертвував,...,
№254 поганий, бо поневолював, грабував, руйнував…
Варіант 2.
аналогічно-дзеркальний:
№47 поганий;
№254 — хороший…
Наступне покоління:
№ 47 трохи хороший, трохи поганий, бо…
щО цим хочу проілюструвати. Емпіричність та обєктивність закінчується там, де вступає «людський» фактор, де є емоція, де екзистенційний жах, де бажання бути/жити/любити…
До речі, перш ніж здійснити зло-чин, необхідно довести, що той, над ким чиниться зло — поганий, цього достатньо.
Це дискусія про співвідношення ІСТИНИ і СМИСЛУ. тому вона така гаряча, а не просто про типологізацію знання.
Смисл неможливо виміряти, логічно довести, дослідно повторити… в цьому його проблемність, субєктивність і… неістинність.
Якщо визначення Істини можна сформулювати, то визначення Смислу розлізеться по швах, як би ви його не формулювали. Тому його часто передають метафорою, притчею, аналогією.
Водночас ВСІ метафори неадекватні в передачі Смислу.
"Історія, мовознавство, літературознавство не шукають "ідеального", вони дослуджують історію, мови, літературу" — якщо це так, то я не бачу Кардинальної відмінності між ними і біологією, хімією, фізикою.
В одному випадку будем рахувати кількість триплетів в ДНК, в іншому — кількість дієслів у літературному тексті (рахують же мовознавці скільки разів Шевченко вжив слово Бог, а скільки — Україна, чом не емпірика?).
Суть в тому, що гуманітарні науки якраз і шукають "ідеальне" (дуже прошу не вдаватися у вияснення ейдолів, ідей і всіх решта різновидів), в даному випадку трактую ідеальне як СМИСЛ.
І ще. Роджер Бекон (не Френсіс)вважав, що є 2 види досвіду.
1.Досвід, який можна повторити (дослід, предметна дія, емпірика)
2.Досвід спілкування з Богом, який неповторний.
Відповідно — віри нема,є 2 типи досвідів, які, як на мене, і відображені в типології Костянтина.
"Існує відмінність між наукою (sciences) і гуманістикою (humanities). Це не означає, що якась із них має перевагу, це означає лише те, що вони фундаментально різні і про це треба пам'ятати", — Костянтин Левін.
Я не розумію про ЩО суперечка?
що (sciences)- важливе?
а ХТО заперечував?
в засновника позитивної психотерапії концепція людини звучить так: людина — це вроджена потреба ЗНАТИ і ЛЮБИТИ.
Те саме (sciences) і (humanities), іншими термінами.
не розумію, чому
або — або?
чому, якщо ти кажеш, що тобі треба любов, то отримуєш звинувачення, що користуєшся електрикою?
а як треба і любов, і електрика?
будем вирішувати щО треба більше? Чи це взаємовиключні поняття? Чому не взаємодоповнюючі?
не розумію конфліктності тону.
і навіть не розумію, хто що кому доводить, коли всі тямлять, концептуальну суть проблематики.
Нагадаймо собі Сковороду.
Нащо вся філософія (наука), якщо вона не веде до щастя?
«science» не веде до щастя. до комфорту — так. але не до щастя. Всі протести Бодріяра — сюди. Весь психоаналіз — сюди.
від 2+2=4 щастя не прибуває. від розуміння реакції ядерного синтезу — теж.
«science» — це всього лиш інструмент, який має служити… щастю…
Інструмент перебрав свої повноваження. Служка став паном…
не дай Боже з Йвана пана, а з Марійки — добродійки (о, тільки не лайте мене за цю приказку галичанську).
Про щастя забули…
Тебе, крім душі, нічого не болить? Ні? То ти здоровий!
якби ж то…
А щастя — воно може бути ОБЄКТИВНЕ????
ні, воно завжди субєктивне…
а коли так, то його нема??? субєктивне = не істинне???
а так таки хочеться…
теє… щастя… шматочок… субєктивного… і хай собі, що не істинне…
Юлечко, Благо-словення Тобі від Сонця…
і від мене шматочок щоденникового запису…
27.08.08.
Так багато за цей час сталося. Голова іде обертом. Влаштувалась на нову роботу. Там ще багато не договорено і не визначено, прогребла свій страх? протест? стосовно смерті Володі І. Володя загинув 20 років тому, а я все ношу з собою: має бути не так!!!
Боже милий, я наче винна в тому, що він загинув, що він пішов. Бо я не дала йому те, щО він шукав, бо не зуміла його оберегти, бо купа ідіотів хлебчуть свою горілку, а його нема.
Оце моє «не-так» всім і всьому – це протест проти його смерті. Ну не мають гинути ТАКІ люди.
Так є і це треба прийняти. Як в біса це можна прийняти? Не хочу, не хочу я це приймати. Що доброго в тому що він загинув? Ще більший ідіотизм. Що в цьому може бути доброго? Для всіх, хто його знав – н-і-ч-о-г-о.
А якщо інакше: що доброго для нього в тому, що він пішов? Чому він пішов?
Володя, чому ти пішов??? яка асоціація?
Вибух сонця. Його смерть – це вибух сонця???????????????????!!!
— Я там роблю і можу значно більше, ніж тут.
— Володя, я хочу тебе відпустити, чи то себе відпустити від тебе. Я хочу таких стосунків. Хочу того смислу, що ти давав. Хочу, щоб той смисл був.
— Смисл є. Я даю його тобі і не тільки тобі.
— В тобі було стільки Сонця, що ти вже не міг бути на Землі? Володя, я просто не вірю, що ти є. Але я знаю, що ти є.
— Твій вибух буде на землі.
— Я дякую за те, що ти був у моєму житті. Я дякую тобі, що ти є.
//я не знаю як це називається, але мені стало легше//
нація=етнос=народ
тотожності в латині, грецькій та словянській.
на-РОД=нашРІД
містичність нації — любов до своїх пращурів і правнуків. (І мертвим, і живим, і ненарожденним...),
а Любов — то і є найвища Містика, будь-який містик вам потвердить :)).
//читати на мотив голосіння//:
— Ой нащо ти, Боженьку, мене на світ привіііііів… Ой, скільки я буду в цім світі сі мучитиии...,
А нашо ви сі дивити, не дивітси, бо вам вочи повилазєт…
муко моя муко, бис-сі вже вже змучила…
би тебе вовки жерли, сонце палило, в*гень смалив, болото топило…
би тебе тіпало і тріпало, праником прало…
Трісни, муко, щезни, розтописі, зійди в Землю, водою помийсі!!!
Всьо.
А як в-на трісла…
розтеклосі чорной смоли по всій Земли…
А я тую смолу од себе одідру,
буду-м чиста-чиста,
єк потітко біле,
і тая смола в Пекло одійшла. Та й згоріла.
А чиста Душа до Раю пішла. Відлетіла. Там сидит край Господа у вікни… і мене гріє…
Так мало-помалу сонічком ніжним милує…
Щістє дарує…
Коли я чую слово «евроінтеграція», то перше, що спадає на думку — це «Великий могучий Советский Союз». Тільки західний.
Тому «показник «европейськості» — це не вассалітет у Заходу» приймається однозначно і беззаперечно. Саме так.
Якщо Європа=свобода, взаємоповага, взаємодія, істина, відвертість, здатність бути в правді… Я за Европу.
Якщо Европа — це нівеляція нації і особистості, толерантність, що сприяє деградації, свідоме і цілеспрямоване позбавлення здатності бути, не тільки в правді, а взагалі — бути, псевдоліберальне заперечення субєктності на догоду споживацтву та руйнація взаємодії (в тому числі національної)… Я проти.
А навіщо перед пошуком власної матриці визнавати, що тільки Західна Европа, то...? Це і так зрозуміло. Хіба це щось додасть до можливості і здатності власного самостановлення? Подолання вассальності — ось суть власної матриці, а чи та вассальність на Схід, чи на Захід… Яка різниця?
Стаття дійсно дуже влучна. Тільки в Габсбурго-філії є ще одна прихована підкладка, яку до кінця не запримічено. Вона (Габсбургофілія) є дууууже вигідна проекту імперської Росії. думаю, що спонсорується саме звідти, як не дивно це на перший погляд. Проект розвалу України планувася Дугінською командою 10-15 років тому. Зараз наші -філи свідомо чи несвідомо реалізують давно закладене, вважаючи, що здійснюють надзвичайні відкриття.
Є в міркуваннях Святослава ще один, дуже важливий момент: «На тлі такої щирої меланхолії за лакованим австрійським чоботом, віденськими вальсами та уроками німецької поезії дивно виглядають тільки презирливі закиди у бік «москвофільських манівців»».
Тут вловлена наша світоглядна, психологічна, ментальна ...(ще яка там?) установка, яка, власне є основою наших численних поразок. Суть її — оглядання на сильнішого як на репрезентанта СВОГО буття. Ми вибудовуємо своє буття не по матриці власного Я, а по матриці Чужої Сили (Отут би ще дати міркування про суть загублених секретів від О.Забужко).
Бути європейцями — бути собою.
а бути українцями? бути не собою? Що то за категорія така "європеєць"? Турок в Німеччині — Європеєць? А араб у Франції?
де критерій Європейськості?
Територія? Підданство? щО?
Якщо визначимо "європеєць" як носій цивілізації, культури ..., то тут уже й до арійців недалеко.
Чи були ми європейцями на Майдані в 2004? чи були собою? (аспект пізнішого концертно-масового майдання ігнорую як несуттєвий).
Де віднайдення власної матриці, яка дасть змогу зігнорувати як лакований Відень, так і брутальний Пітер?
Так, Святославе.
Нажаль, так. Більше того, в цьому ключі програші 1960-х, 1933, 1917, і… несть їм числа — факти одного сценарію, який, врешті, треба змінювати.
Тобто: прийшла пора формування нового політичного поля.
Так.
Попри стьоб в твердженні про те, що Кернес — родоначальник демократії і громадянського суспільства, воно має суттєве підгрунтя.
Як відомо, українці обєднуються за 5 хвилин до розстрілу.
час настав.
суспільство обєднується проти негативу. Позитив в тому, що обєднується.
Дай Бог, для ЖИТТЯ, не для розстрілу…
Ціково… метафізичні проблеми освіти… Мабуть, таки дійсно метафізичні. в чомуж суть тої метафізики?
О-світа вже в самій назві декларує світло, напевно метафізичне Світло?
А в реальності?
ЩО відкриває наша о-світа в реальності?
диплом? інструменти діяльності? аналітичні якості?
мабуть все потрохи присутнє.
А щО не відкриває?
це вже метафізика?
1.На брудершафт Ви зі мною не пили, але дурепою обізвали (звичайно, Ви, як істинний інтелігент, не говорили: «Пойдите вон!», Ви чемно сказали «Приходите завтра», однак і дитині зрозуміле ваше виключної толерантності і коректності висловлювання.
Саме тому я дозволила собі перейти на ти, бо людині, яка не поважає Іншого, слід принаймні показати, що вона це робить.
2.Не сприймала ВКурсі як Вашу приватну власність. Якщо це так, то Ваше повне право викинути мене звідси.
3.Якщо Ви такі мудрі, то ДІЛІТЬСЯ своєю мудрістю, поважаючи навіть ідіотів,
бо інакше вийде країна,
де кожен вважає себе мудрішим від іншого, а всіх решта зневажає.
В наших північно-східних сусідів, до речі, зовсім інша матриця:
РАЗОМ побєм всіх, і всі нас боятимуться, значить поважатимуть…
Чия матриця поки що перемагає, певно нема потреби пояснювати…
До речі, додала Вас до друзів.
В надії змінити матрицю.
Вибір за Вами.
емпірика — це факт, що може бути повторений в досліді?
чи
емпірика — це просто факт, який відбувся?
ЕМПІРИЗМ, -у, ч. 1. Напрям у філософії, який єдиним джерелом пізнання вважає чуттєве сприймання і досвід, а значенням теоретичних узагальнень і логічного мислення нехтує або зовсім його заперечує. 2. книжн. Схильність до практичної діяльності на шкоду теоретичним узагальненням. <> Повзучий емпіризм, зневажл. – вивчення окремих фактів без розкриття їхніх зв'язків і законів розвитку, вузький підхід до явищ, що вивчаються.
А може взагалі нічого не треба визначати, просто
визнати,
що Костя — найкрутіший Альфа-самець в середовищі вКурсі,
і дискусія вичерпана…
Ну, то вважай, що я дурна і не тямлю різниці між досвідом і дослідом.
Ок? стало легше?
За Вернадським особливістю живого є НЕповторюваність і Незворотність процесу (Воду можна розкласти на Н і О, та знов отримати Н2О, а розкладену на атоми клітину не складеш). З Живим Дослід Неможливий, бо процес унікальний і незворотній…
То виходить, що ми ведем мову про способи дослідження Живого і Неживого?
От вам і ідеальність…
тепер по суті.
Святослав дуже правильно вказав на різницю між Дослідом і Досвідом.
За допомогою якого Досліду я перевірю факт битви?
За допомогою вияснення кількості могил на полях.
Як психотерапевта, мене навіть це не особливо цікавить, мене цікавить те, щО говорять/відчувають люди, що брали участь в тій битві та їх потомки. А що вони ОДНОЗНАЧНО говорять/відчувають, то це свідчу вам із свого досвіду.
різниця між дослідом і досвідом — у можливості повторення?
так?
тоді різниця історії і фізики в унікальності факту і повторюваності факту?
З іншого боку, якщо ми виявили, що ціаніди смертельні для людини, чи можемо ми твердити, що це Істина, якщо на Досліді ми це не перевіряли стосовно Кожної людини?
Як там стосовно річки, в яку двічі не увійдеш?
В такому випадку Жоден дослід не є підтвердженням/запереченням іншого Досліду, бо це Інший дослід, і відтворити абсолютно тотожні умови 2 дослідів апріорі неможливо (якщо ще припустити вплив субєкта на процес, то це таки зовсім різні речі).
суть науки не в тому, щоб грунтуватися на Досліді, а в тому, щоб виявляти закономірності (закони). Дослід, як і Досвід, є Інструментом виявлення Закономірності/причинно-наслідкових звязків/.
нас на загал не цікавить ні досвід, ні дослід, нас цікавить власне Закономірність, бо, знаючи її, ми можемо більш ефективно будувати своє життя.
Тому такою важливою є перевірка закономірності (перевірка дослідом).Але, власне, перевірка дослідом — це тільки модель для подальшої перевірки досвідом.
а якщо гаряча, то десь там заховано емоційний пласт, який…
Ото не думалося, що доведеться влізати в понятійно-термінологічні перипетії…
Гаразд. Доведеться.
повернуся до твердження Костянтина:
Я писав про типологізацію знання, а не про «матеріальне» та "ідеальне". Історія, мовознавство, літературознавство не шукають "ідеального", вони дослуджують історію, мови, літературу. Їх виділяють в окрему групу, тому що методи, якими вони користуються, відмінні від власне наукових (емпіричних) методів.
поставлю питання
ЯКИМИ методами користуються гуманітарні науки?
в чому суть КАРДИНАЛЬНОЇ відмінності цих методів від емпірики?
Історія.
Полк №...47 країни Н./полководця М./нації Л.… числа,… місяця,… року виграв/програв полку №...254 країни А/полководця Б/нації В.
емпірика, яка не переписується.
ЩО переписується?
варіант 1.
№47 хороший, бо звільнив, захистив, жертвував,...,
№254 поганий, бо поневолював, грабував, руйнував…
Варіант 2.
аналогічно-дзеркальний:
№47 поганий;
№254 — хороший…
Наступне покоління:
№ 47 трохи хороший, трохи поганий, бо…
щО цим хочу проілюструвати. Емпіричність та обєктивність закінчується там, де вступає «людський» фактор, де є емоція, де екзистенційний жах, де бажання бути/жити/любити…
До речі, перш ніж здійснити зло-чин, необхідно довести, що той, над ким чиниться зло — поганий, цього достатньо.
Це дискусія про співвідношення ІСТИНИ і СМИСЛУ. тому вона така гаряча, а не просто про типологізацію знання.
Смисл неможливо виміряти, логічно довести, дослідно повторити… в цьому його проблемність, субєктивність і… неістинність.
Якщо визначення Істини можна сформулювати, то визначення Смислу розлізеться по швах, як би ви його не формулювали. Тому його часто передають метафорою, притчею, аналогією.
Водночас ВСІ метафори неадекватні в передачі Смислу.
"Історія, мовознавство, літературознавство не шукають "ідеального", вони дослуджують історію, мови, літературу" — якщо це так, то я не бачу Кардинальної відмінності між ними і біологією, хімією, фізикою.
В одному випадку будем рахувати кількість триплетів в ДНК, в іншому — кількість дієслів у літературному тексті (рахують же мовознавці скільки разів Шевченко вжив слово Бог, а скільки — Україна, чом не емпірика?).
Суть в тому, що гуманітарні науки якраз і шукають "ідеальне" (дуже прошу не вдаватися у вияснення ейдолів, ідей і всіх решта різновидів), в даному випадку трактую ідеальне як СМИСЛ.
І ще. Роджер Бекон (не Френсіс)вважав, що є 2 види досвіду.
1.Досвід, який можна повторити (дослід, предметна дія, емпірика)
2.Досвід спілкування з Богом, який неповторний.
Відповідно — віри нема,є 2 типи досвідів, які, як на мене, і відображені в типології Костянтина.
Ковбаса чи мова? Або про органічне українське суспільство
Галина Дичковська, Володимир Панченко
Я не розумію про ЩО суперечка?
що (sciences)- важливе?
а ХТО заперечував?
в засновника позитивної психотерапії концепція людини звучить так: людина — це вроджена потреба ЗНАТИ і ЛЮБИТИ.
Те саме (sciences) і (humanities), іншими термінами.
не розумію, чому
або — або?
чому, якщо ти кажеш, що тобі треба любов, то отримуєш звинувачення, що користуєшся електрикою?
а як треба і любов, і електрика?
будем вирішувати щО треба більше? Чи це взаємовиключні поняття? Чому не взаємодоповнюючі?
не розумію конфліктності тону.
і навіть не розумію, хто що кому доводить, коли всі тямлять, концептуальну суть проблематики.
Нащо вся філософія (наука), якщо вона не веде до щастя?
«science» не веде до щастя. до комфорту — так. але не до щастя. Всі протести Бодріяра — сюди. Весь психоаналіз — сюди.
від 2+2=4 щастя не прибуває. від розуміння реакції ядерного синтезу — теж.
«science» — це всього лиш інструмент, який має служити… щастю…
Інструмент перебрав свої повноваження. Служка став паном…
не дай Боже з Йвана пана, а з Марійки — добродійки (о, тільки не лайте мене за цю приказку галичанську).
Про щастя забули…
Тебе, крім душі, нічого не болить? Ні? То ти здоровий!
якби ж то…
А щастя — воно може бути ОБЄКТИВНЕ????
ні, воно завжди субєктивне…
а коли так, то його нема??? субєктивне = не істинне???
а так таки хочеться…
теє… щастя… шматочок… субєктивного… і хай собі, що не істинне…
і від мене шматочок щоденникового запису…
27.08.08.
Так багато за цей час сталося. Голова іде обертом. Влаштувалась на нову роботу. Там ще багато не договорено і не визначено, прогребла свій страх? протест? стосовно смерті Володі І. Володя загинув 20 років тому, а я все ношу з собою: має бути не так!!!
Боже милий, я наче винна в тому, що він загинув, що він пішов. Бо я не дала йому те, щО він шукав, бо не зуміла його оберегти, бо купа ідіотів хлебчуть свою горілку, а його нема.
Оце моє «не-так» всім і всьому – це протест проти його смерті. Ну не мають гинути ТАКІ люди.
Так є і це треба прийняти. Як в біса це можна прийняти? Не хочу, не хочу я це приймати. Що доброго в тому що він загинув? Ще більший ідіотизм. Що в цьому може бути доброго? Для всіх, хто його знав – н-і-ч-о-г-о.
А якщо інакше: що доброго для нього в тому, що він пішов? Чому він пішов?
Володя, чому ти пішов??? яка асоціація?
Вибух сонця. Його смерть – це вибух сонця???????????????????!!!
— Я там роблю і можу значно більше, ніж тут.
— Володя, я хочу тебе відпустити, чи то себе відпустити від тебе. Я хочу таких стосунків. Хочу того смислу, що ти давав. Хочу, щоб той смисл був.
— Смисл є. Я даю його тобі і не тільки тобі.
— В тобі було стільки Сонця, що ти вже не міг бути на Землі? Володя, я просто не вірю, що ти є. Але я знаю, що ти є.
— Твій вибух буде на землі.
— Я дякую за те, що ти був у моєму житті. Я дякую тобі, що ти є.
//я не знаю як це називається, але мені стало легше//
тотожності в латині, грецькій та словянській.
на-РОД=нашРІД
містичність нації — любов до своїх пращурів і правнуків. (І мертвим, і живим, і ненарожденним...),
а Любов — то і є найвища Містика, будь-який містик вам потвердить :)).
— Ой нащо ти, Боженьку, мене на світ привіііііів… Ой, скільки я буду в цім світі сі мучитиии...,
А нашо ви сі дивити, не дивітси, бо вам вочи повилазєт…
муко моя муко, бис-сі вже вже змучила…
би тебе вовки жерли, сонце палило, в*гень смалив, болото топило…
би тебе тіпало і тріпало, праником прало…
Трісни, муко, щезни, розтописі, зійди в Землю, водою помийсі!!!
Всьо.
А як в-на трісла…
розтеклосі чорной смоли по всій Земли…
А я тую смолу од себе одідру,
буду-м чиста-чиста,
єк потітко біле,
і тая смола в Пекло одійшла. Та й згоріла.
А чиста Душа до Раю пішла. Відлетіла. Там сидит край Господа у вікни… і мене гріє…
Так мало-помалу сонічком ніжним милує…
Щістє дарує…
Тому «показник «европейськості» — це не вассалітет у Заходу» приймається однозначно і беззаперечно. Саме так.
Якщо Європа=свобода, взаємоповага, взаємодія, істина, відвертість, здатність бути в правді… Я за Европу.
Якщо Европа — це нівеляція нації і особистості, толерантність, що сприяє деградації, свідоме і цілеспрямоване позбавлення здатності бути, не тільки в правді, а взагалі — бути, псевдоліберальне заперечення субєктності на догоду споживацтву та руйнація взаємодії (в тому числі національної)… Я проти.
А навіщо перед пошуком власної матриці визнавати, що тільки Західна Европа, то...? Це і так зрозуміло. Хіба це щось додасть до можливості і здатності власного самостановлення? Подолання вассальності — ось суть власної матриці, а чи та вассальність на Схід, чи на Захід… Яка різниця?
Є в міркуваннях Святослава ще один, дуже важливий момент: «На тлі такої щирої меланхолії за лакованим австрійським чоботом, віденськими вальсами та уроками німецької поезії дивно виглядають тільки презирливі закиди у бік «москвофільських манівців»».
Тут вловлена наша світоглядна, психологічна, ментальна ...(ще яка там?) установка, яка, власне є основою наших численних поразок. Суть її — оглядання на сильнішого як на репрезентанта СВОГО буття. Ми вибудовуємо своє буття не по матриці власного Я, а по матриці Чужої Сили (Отут би ще дати міркування про суть загублених секретів від О.Забужко).
Бути європейцями — бути собою.
а бути українцями? бути не собою? Що то за категорія така "європеєць"? Турок в Німеччині — Європеєць? А араб у Франції?
де критерій Європейськості?
Територія? Підданство? щО?
Якщо визначимо "європеєць" як носій цивілізації, культури ..., то тут уже й до арійців недалеко.
Чи були ми європейцями на Майдані в 2004? чи були собою? (аспект пізнішого концертно-масового майдання ігнорую як несуттєвий).
Де віднайдення власної матриці, яка дасть змогу зігнорувати як лакований Відень, так і брутальний Пітер?
Нажаль, так. Більше того, в цьому ключі програші 1960-х, 1933, 1917, і… несть їм числа — факти одного сценарію, який, врешті, треба змінювати.
Тобто: прийшла пора формування нового політичного поля.
Так.
Як відомо, українці обєднуються за 5 хвилин до розстрілу.
час настав.
суспільство обєднується проти негативу. Позитив в тому, що обєднується.
Дай Бог, для ЖИТТЯ, не для розстрілу…
О-світа вже в самій назві декларує світло, напевно метафізичне Світло?
А в реальності?
ЩО відкриває наша о-світа в реальності?
диплом? інструменти діяльності? аналітичні якості?
мабуть все потрохи присутнє.
А щО не відкриває?
це вже метафізика?