:)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
весело:)))
мені не раз приходила в голову думка: якби атеїзму не було, його слід би було створити:))). Коли дивишся наскільки люди залежні ТЕПЕР від церковних псевдодогматів і просто від бздур, які вважаються релігійними істинами, (це після століття атеїзму), розумієш, що рівень залежності 100 років тому (а це всього лиш наші прабабусі) був неймовірно високим.
Поруйнувати його міг тільки атеїзм. При всіх його дуростях він має суттєву позитивну сторону.
Вважаю себе людиною глибоко віруючою. Біда тільки в тому, що з більшості церковних інститутів Бог давно вигнаний.
Бог є Любов.
а все решта — від лукавого :)))
Може і занадто круто Козьменко висловився, але концептуально — грамотно.
Основна ідея — залякати. Влада тримається на дулі гвинтівки, колись казав великий Мао.
Ще на касі, що видає зарплату, а також на благословенні того, хто продає квитки до Раю. Основні інструменти. Інших за тисячі років не придумали.
Залякати завжди легше тих, хто поодинці. А разом вони не здатні бути, бо БОЯТЬСЯ, що втратять свою свободу…
У нас така дивна тенденція (власне, мабуть не дивна, а закономірна) — забороняти будь-яку дію. Особливо творчу, нестандартну, самостійну.
Випадок з індіанцями — тільки ілюстрація нашого повсякдення, коли наші «правоохоронні»(???)органи за пучок петрушки витрусять із вас душу, а водночас різного роду піраміди, еліт-центри, наркопункти тощо успішно процвітають і діють.
моя оповідка стосувалася зауваження Святослава: «почути нецензурні слова від жінки вже давно не становить рідкості».
Хотіла показати, що так жінки захищаються від зневаги.
Інколи в лайці значно більше правди, ніж в зманіжених, пудрою присипаних, виключно чемних словах.
Інколи вихованість — це просто страх виявити себе (виявити свою поганість).
Я не хочу захищати лайку, просто не все тек просто у цьому світі :))))
Я лаюся.
Не часто, але суттєво. Вперше я «залаялася»( чи залаяла?) коли в присутності 4 чоловіків один дурень почав приниживати і ображати за статевою ознакою мою доньку, якій тоді було аж 3 роки.
Я верещала, матюкалася і проклинала так, як може ніколи більше. Вигнала того дурня з хати. Навіжена баба. І глибоко зневажала тих 4 чоловіків, які культурно змовчали, бо були залежні від дурня в грошах.
За свою лайку не каюсь і не збираюсь просити вибачення.
Матюк — це проклін і своєрідне словесне вбивство.Звідси його "+" і "-".
Альберте, Я НЕ ВВАЖАЮ, що українську сорочку можуть вдягати тільки українці за національністю.
Але переконана, що її вдягають люди, які сповнені
«поваги до землі, до країни, до людей, які тут живуть». Це для мене і є українська ідентичність. Якщо я за кровю українець і зневажаю Україну, і втікаю від неї, то де моя українська ідентичність?
саме ПОВАГА є суттю підтримання ідентичності.
А, до речі В.Липинський теж був поляком, і думаю нам ще дуже багато зусиль треба прикласти, щоб дорости до рівня його українськості…
Поняття не маю хто дозволяв, організовував, фінансував… Це було в парку культури (що позаду львівського КДБ, біля стадіону), десь орієнтовно в 1993 чи 1994. Думаю, що це не єдиний приклад і аналогічне «мистецтво» (це і літератури стосується, просто трохи інша специфіка) не таке уже й рідкісне явище.
Мені це нагадало 1990-ті. Якогось-то року у Львові був фестиваль «Вивих». Голосно розрекламований, мистецький… Пішла я на ту виставку. Сподівалася побачити щось дійсно епатажне. Головна тема картин — дупа за фізіологічно притаманним їй заняттям.
?????
І з цього стільки шуму?
Все в житті є, все має мати своє місце. Не треба ігнорувати пані Д-пу, вона виконує важливі функції, але й не треба називати її функції високим мистецтвом. А тенденції якісь такі: або все стерильне, а тому мертве; або порпання в лайні як героїзм і відкриття найвищої істини.
Троянди добре ростуть на гною. І всеж Троянда і Гній — не одне і те ж.
Думаю, питання Володимира (і ще декого, мене теж) — до Лесі.
Чи день української сорочки є днем моди на вишиванку,
чи днем вияву української ідентичності через вишиванку???
Ідея — день української сорочки — супер!!! Ніколи про неї не чула, але готова поширювати цей день з Чернівців на Франківськ і на всю Україну. Думаю, що як тепер почати, то на наступний рік може бути не Чернівецьке, а загальноукраїнське свято. Готова долучитися до оргкомітету (якщо чернівчани захочуть ставати джерелом загальноукраїнської акції).
Водночас підтримую: «Але не сподобалось
«де люди гуртуються довкола української ідеї без пафосу і без екстреміських (правих чи лівих) закликів і лозунгів, вони не називають себе націоналістами чи патріотами».
Як на мене, то тут вияв прихованого і неусвідомленого страху бути українцем=патріотом=націоналістом=бути поганим.
Можна носити вишиту сорочку, їсти галушки і сало, і бути при тому „добропорядочным гражданином“, українцем без самолегітимації і самостійної дії.
Це не проблема Лесі особисто, це поруйнована психіка українства як така і одне з її відображень. Те, що при цьому робиться „день української сорочки“ (до речі, не вишитої, а саме української) — свідчення, що в архетипічний рівень здровий, продуктивний і потенційно потужний.
Хочу висловитися з позиції психотерапевта і представника старшого покоління.
1. Судячи з того, що в темі 49 кментарів, інтерес до цього проекту є і він дуже великий.
2. Насправді людей цікавить не обговорення сексу(як фізичного контакту), а обговорення міжстатевих стосунків. Заявлене уже в темі запитання: ЧИ МОЖЛИВИЙ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ СЕКС? — підтвердження цього.
3. Такий вечір/обговорення — дуже складна річ, бо апріорі містить в собі психотерапевтичний компонент.Причому інколи надзвичайно болючий.
4. Проблем із міжстатевими стосунками у нас в підсвідомому/свідомому кожного зокрема і у всіх разом більш ніж достатньо.(Як доказ. За деякими джерелами простатити у нас починаються у 20-річному віці, а кожна 4 жінка після 25 має шанс мати пухлину доброякісну чи злоякісну).
5. Виявлення проблемності статевої взаємодії — тема однозначно табуйована.
Підсумок.
Володимир Карагяур однозначно підняв дуже актуальну і потрібну для обговорення тему.
Реалізація його проекту має значні ризики бути провальною в силу вказаних (і не вказаних, мною і не мною) причин.
Якщо братися проект реалізовувати — варто порадитися із грамотним психотерапевтом і можливо запросити його як модератора.
Якось була свідком такої ситуації. Дзвонить молодій дівчині хлопець пропонує похід «в баню», а вона йому:
— Та яка баня, в мене тут передбачається віртуально-інтелектуальний секс з геєм, аж дихання збиває!!!
Не погоджуюсь стосовно некомпетентності голів і членів ДВК. Навпаки, щоб успішно провести фальсифікацію, треба бути дуже компетентним. Принаймні в моєму досвіді ті голови дільниць, які це здійснювали, були достатньо компетентні і розумні. Звичайно, їм вигідна некомпетентність спостерігачів, членів ДВК, що «не задіяні» тощо.
Варіанти фальсифікації я навела як розкриття реальності. Мені з ними доводилось зустрічатися. Для запобігання нашої «лоховості». А ЩО з цим робити — то вже на совісті кожного.
Є ще суттєві варіанти фальсифікації як маніпуляція свідомістю виборців, але то дуже велика і окрема тема.
взагалі то «вважЄє на гачі», для гуцульської говірки характерним є "Є" та «Йо» замість багатьох а, я, е.
Не знаю творчості хлопців. Але переконана, що дешеві пародії на Скрябіна чи кого б там теж мають право на існування. І добре що вони є.
заполонює наш ефір не якась над-інтелектуальна іншомовна продукція, а банальні:
я ее любил…
а я сижу на лодочке…
позвони мне…
Тому, якщо є банальна альтернатива чужій банальності, хоч би і в якості застільних пісень, це добре і навіть нормально.
Мене завжди дратувало це переведення часу. Відчуваю його як безглуздя. Як омасовлення всіх нас безглуздою дією (не бачу в цьому глузду анінайменшого), як гвалтування природного плину ЧАСУ, себе, Природи…
А єднання однак хочеться…
тільки може якось інакше?
В мене враження відповідають такому анекдоту:
якщо дипломат каже «так», це означає «може бути»;
якщо дипломат каже «може бути», це означає «ні»;
якщо дипломат каже «ні», це означає..., що він… не дипломат…
Думаю, з дипломатизмом у К.Бондаренка все на 120%.
Анничко, я тільки переписала твій вірш через дзеркало несвідомого. Врешті, завжди є шанс, що воно щось спотворить. Але і спотворене дзеркало інколи дає суттєву інформацію.
Жорстока річ — Дзеркало,
а ще жорстокіша — задзеркалля :)))
але дзеркало — це те, з допомогою чого можна убити Горгону :)))
Бажаю перемоги:))
Господи..., Юнг би плакав…
Фантазії,
на тему Юнга і Ані…
Я прагну Раю.
Прагну втечі з цієї божевільні світу.
Чому, чому не мож відкрити
мою любов?
До сраки цнота,
я вже давно, давно в цейтноті,
Я так закрилася від ТЕБЕ,
щоб не сказати:
ЯТЕБЕЛЮБЛЮ.
Не платонічно.
Плотськи і тілом.
я не зробила…
тільки хотіла…
весело:)))
мені не раз приходила в голову думка: якби атеїзму не було, його слід би було створити:))). Коли дивишся наскільки люди залежні ТЕПЕР від церковних псевдодогматів і просто від бздур, які вважаються релігійними істинами, (це після століття атеїзму), розумієш, що рівень залежності 100 років тому (а це всього лиш наші прабабусі) був неймовірно високим.
Поруйнувати його міг тільки атеїзм. При всіх його дуростях він має суттєву позитивну сторону.
Вважаю себе людиною глибоко віруючою. Біда тільки в тому, що з більшості церковних інститутів Бог давно вигнаний.
Бог є Любов.
а все решта — від лукавого :)))
Може і занадто круто Козьменко висловився, але концептуально — грамотно.
Ще на касі, що видає зарплату, а також на благословенні того, хто продає квитки до Раю. Основні інструменти. Інших за тисячі років не придумали.
Залякати завжди легше тих, хто поодинці. А разом вони не здатні бути, бо БОЯТЬСЯ, що втратять свою свободу…
Випадок з індіанцями — тільки ілюстрація нашого повсякдення, коли наші «правоохоронні»(???)органи за пучок петрушки витрусять із вас душу, а водночас різного роду піраміди, еліт-центри, наркопункти тощо успішно процвітають і діють.
Хотіла показати, що так жінки захищаються від зневаги.
Інколи в лайці значно більше правди, ніж в зманіжених, пудрою присипаних, виключно чемних словах.
Інколи вихованість — це просто страх виявити себе (виявити свою поганість).
Я не хочу захищати лайку, просто не все тек просто у цьому світі :))))
Не часто, але суттєво. Вперше я «залаялася»( чи залаяла?) коли в присутності 4 чоловіків один дурень почав приниживати і ображати за статевою ознакою мою доньку, якій тоді було аж 3 роки.
Я верещала, матюкалася і проклинала так, як може ніколи більше. Вигнала того дурня з хати. Навіжена баба. І глибоко зневажала тих 4 чоловіків, які культурно змовчали, бо були залежні від дурня в грошах.
За свою лайку не каюсь і не збираюсь просити вибачення.
Матюк — це проклін і своєрідне словесне вбивство.Звідси його "+" і "-".
Але переконана, що її вдягають люди, які сповнені
«поваги до землі, до країни, до людей, які тут живуть». Це для мене і є українська ідентичність. Якщо я за кровю українець і зневажаю Україну, і втікаю від неї, то де моя українська ідентичність?
саме ПОВАГА є суттю підтримання ідентичності.
А, до речі В.Липинський теж був поляком, і думаю нам ще дуже багато зусиль треба прикласти, щоб дорости до рівня його українськості…
?????
І з цього стільки шуму?
Все в житті є, все має мати своє місце. Не треба ігнорувати пані Д-пу, вона виконує важливі функції, але й не треба називати її функції високим мистецтвом. А тенденції якісь такі: або все стерильне, а тому мертве; або порпання в лайні як героїзм і відкриття найвищої істини.
Троянди добре ростуть на гною. І всеж Троянда і Гній — не одне і те ж.
Чи день української сорочки є днем моди на вишиванку,
чи днем вияву української ідентичності через вишиванку???
Думаю, від відповіді Лесі буде багато залежати.
Водночас підтримую: «Але не сподобалось
«де люди гуртуються довкола української ідеї без пафосу і без екстреміських (правих чи лівих) закликів і лозунгів, вони не називають себе націоналістами чи патріотами».
Як на мене, то тут вияв прихованого і неусвідомленого страху бути українцем=патріотом=націоналістом=бути поганим.
Можна носити вишиту сорочку, їсти галушки і сало, і бути при тому „добропорядочным гражданином“, українцем без самолегітимації і самостійної дії.
Це не проблема Лесі особисто, це поруйнована психіка українства як така і одне з її відображень. Те, що при цьому робиться „день української сорочки“ (до речі, не вишитої, а саме української) — свідчення, що в архетипічний рівень здровий, продуктивний і потенційно потужний.
1. Судячи з того, що в темі 49 кментарів, інтерес до цього проекту є і він дуже великий.
2. Насправді людей цікавить не обговорення сексу(як фізичного контакту), а обговорення міжстатевих стосунків. Заявлене уже в темі запитання: ЧИ МОЖЛИВИЙ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ СЕКС? — підтвердження цього.
3. Такий вечір/обговорення — дуже складна річ, бо апріорі містить в собі психотерапевтичний компонент.Причому інколи надзвичайно болючий.
4. Проблем із міжстатевими стосунками у нас в підсвідомому/свідомому кожного зокрема і у всіх разом більш ніж достатньо.(Як доказ. За деякими джерелами простатити у нас починаються у 20-річному віці, а кожна 4 жінка після 25 має шанс мати пухлину доброякісну чи злоякісну).
5. Виявлення проблемності статевої взаємодії — тема однозначно табуйована.
Підсумок.
Володимир Карагяур однозначно підняв дуже актуальну і потрібну для обговорення тему.
Реалізація його проекту має значні ризики бути провальною в силу вказаних (і не вказаних, мною і не мною) причин.
Якщо братися проект реалізовувати — варто порадитися із грамотним психотерапевтом і можливо запросити його як модератора.
— Та яка баня, в мене тут передбачається віртуально-інтелектуальний секс з геєм, аж дихання збиває!!!
Є ще суттєві варіанти фальсифікації як маніпуляція свідомістю виборців, але то дуже велика і окрема тема.
Не знаю творчості хлопців. Але переконана, що дешеві пародії на Скрябіна чи кого б там теж мають право на існування. І добре що вони є.
заполонює наш ефір не якась над-інтелектуальна іншомовна продукція, а банальні:
я ее любил…
а я сижу на лодочке…
позвони мне…
Тому, якщо є банальна альтернатива чужій банальності, хоч би і в якості застільних пісень, це добре і навіть нормально.
А єднання однак хочеться…
тільки може якось інакше?
якщо дипломат каже «так», це означає «може бути»;
якщо дипломат каже «може бути», це означає «ні»;
якщо дипломат каже «ні», це означає..., що він… не дипломат…
Думаю, з дипломатизмом у К.Бондаренка все на 120%.
Жорстока річ — Дзеркало,
а ще жорстокіша — задзеркалля :)))
але дзеркало — це те, з допомогою чого можна убити Горгону :)))
Бажаю перемоги:))
Фантазії,
на тему Юнга і Ані…
Я прагну Раю.
Прагну втечі з цієї божевільні світу.
Чому, чому не мож відкрити
мою любов?
До сраки цнота,
я вже давно, давно в цейтноті,
Я так закрилася від ТЕБЕ,
щоб не сказати:
ЯТЕБЕЛЮБЛЮ.
Не платонічно.
Плотськи і тілом.
я не зробила…
тільки хотіла…