Звичайно варто! Вже було зроблено… надцять акцій «Схід і Захід разом», де люди з різних регіонів могли спілкуватися між собою. Якщо ще робитиму, запрошу :)))
Віталію, це із стереотипу, що жінка потрібна чоловікові виключно як сексуальний об*єкт. Відповідно, треба приховати свій вік, щоб бути більш бажаною чоловікові. Сюди замішано похідний стереотип: не вийдеш заміж до… (ставите цифру, яка підходить певному соціокультурному середовищу), станеш нікому не потрібна.
Лайка і агресія — теж привілегія не тільки чоловіків. Та, власне, привілегії тут взагалі ні дочого.
Правда в тому, що нам потрібна любов.Смисл в чоловічо-жіночих стосунках. Любов в сексі. Любов в побуті, взаємна благодать.
Ми боїмося, що в любові ми слабкі… не тямлячи ЇЇ сили.
…
Головна претензія фемінізму (свідома чи не свідома) — право на сакральність.
Жінка ВИННА, (подивіться на етимологію словосполучення: втрата невинності), причому винна своєю сексуальністю, статевістю, родючістю, тобто власне — жіночістю.(не питання в тому, що чоловік реагує на коротку спідницю, а питання в тому, що якщо в жінці нема сакральності, вона не дає чоловікові сакральність/згадайте матрицю святого — чоловік, що не знає жінки/, не дає Бога, то все, що вона може дати — тільки секс. Приїхали).
Замість того, щоб лаяти феміністок, спробуйте зрозуміти, що їхні ідіотизми — це закономірна відмова від жіночості як спроба знайти сакральність (бо скільки віків товчено, що як жінка — то святості в тобі катма). Тільки тут вони (як правило) роблять тотальну методологічну помилку: замість відновлювати власне-жіночу-сакральність=Богородиця, починають «очоловічуватися» (пити, курити, лаятися, агресувати) та заперечувати чоловічість і чоловічу сакральність.
Хороший текст. Багато ідей, які часом не зовсім узгоджені. Хочу звернути увагу на таке:
«Мораль формується на основі «психологічних рефлексів», що виробляються внаслідок тривалої дії страху соціального осуду, та неусвідомлюваних механізмів психологічного захисту».
Поки мораль буде результатом дії страху — доти ми житимемо в тоталітарному суспільстві. Ніцше був правий (в цьому контексті) Моральні — не святі, вони просто боягузи.
Тут ніби виходить апологія аморалізму. Насправді це апологія правди.
Це не останнім часом. Ще В.Липинський писав, що Україна відбудеться тоді, коли українська лінь, хамство і хаотичність будуть подолані українською ж моральністю та цілеспрямованістю (прошу пробачення за неточність передачі тексту).
Дії потребують відповідальності.
Важкість завдання відлякує людей.
Треба діяти самому, це обов*язково надихне ще когось.
Нам він теж не потрібен. Якби не вимога «наукової роботи», ніхто б цього не робив. Ми платимо, бо виконуємо УМОВИ (Ваку, міністерства, університетів, ще не-знаю-кого) за те, щоб мати змогу займатися викладацькою/науковою діяльністю. А Вак і К* вимагає цього для чергової імітації роботи, яка фіксується у звітності, адже у нас науковість вимірюється квадратними метрами статей, а не їх дійсною вартістю.
Мотивація насамперед залежить від результативності. Парадокс нашої освіти в тому, що вона не сприяє результативності.
Результативність — це змога створювати продукт (результат) за відповідну винагороду (результат).
В основному наші студенти мотивовані дипломом, а не результативністю.
Якщо Ви працюєте у Виші, то знаєте дурну практику плати за ВЛАСНІ статті.
Що це означає з точки зору результату? Що наш науковий результат нікому не потрібен (ніхто за нього не платить).
Кажуть, що фармацевтичний бізнес 4-й по дохідності. Після наркотиків, зброї і проституції. Медицина має доволі дивну «світоглядну парадигму»: не прийдете до нас — подохнете. Я таке зовсім недавно чула від одного професора медицини. Вона не дає вибору, не дає відповідальності особі, все вирішує за людину сама.
Крім такої медицини є, звичано, люди, які виконують вааааааааажливенну функцію допомоги при катастрофі (звернення до медицини — завжди катастрофа).
Тому так складно щось тут зрозуміти.
Кожен може назвати в своєму житті випадок, коли лікар — особа безмірної вдячності і кожен — випадок хамства з боку лікарів. Якось така дивина.
Мене здивувала не студентка, а коментарі. А ЩО тут дивного???
Університет не готує до життя: робить вигляд;
Студенти роблять вигляд, що готуються.
Всі виші і загалом освіта відірвані від життя настільки, що скоро ця імітація імітації мусить дати тріщину.Власне, тріщин дуже багато вже і зараз.
в далекому 1986, за «совітів» мій одногрупник вирішив кинути університет (ІІІ курс).Майже увесь семестр не ходив на пари. Потім вирішив повернутися. Все нормально, ніхто нічого навіть не помітив.
А це ж були часи строгого «учета и контроля».
Проблема не в тому, що якась там студентка загубилася, а в тому, що нема мотивації ходити на пари.
Я розумію, що він не мав на увазі фізичне вбивство. Дуже часто вбивчою є правда. Вбивати треба власну залежність від… Але, нажаль, суспільство не тямить різниці між метафорами і прямими закликами.
Стосовно того, що не треба підіймати ворожнечу…
Дійсно не треба. Але виявляти гострі конфліктні кути треба. Захований конфлікт — це глибоке нездоров*я, депресія і врешті… знову конфлікт.
Релігійність, яка є політичністю — це дуже важка і дражлива тема. Вона однозначно спровокує протистояння. Та воно більш здорове, ніж ситуація, коли:
«На всіх язиках все мовчить, бо… благоденствує...»
БЕГУЩАЯ С ВОЛКАМИ
ЖЕНСКИЙ АРХЕТИП В МИФАХ И СКАЗАНИЯ
Більш мудрого тексту, що відображає власне жіночу сутність не зустрічала. Без пафосу. Глибинно.Правдиво.
Правда в тому, що нам потрібна любов.Смисл в чоловічо-жіночих стосунках. Любов в сексі. Любов в побуті, взаємна благодать.
Ми боїмося, що в любові ми слабкі… не тямлячи ЇЇ сили.
…
Жінка ВИННА, (подивіться на етимологію словосполучення: втрата невинності), причому винна своєю сексуальністю, статевістю, родючістю, тобто власне — жіночістю.(не питання в тому, що чоловік реагує на коротку спідницю, а питання в тому, що якщо в жінці нема сакральності, вона не дає чоловікові сакральність/згадайте матрицю святого — чоловік, що не знає жінки/, не дає Бога, то все, що вона може дати — тільки секс. Приїхали).
Замість того, щоб лаяти феміністок, спробуйте зрозуміти, що їхні ідіотизми — це закономірна відмова від жіночості як спроба знайти сакральність (бо скільки віків товчено, що як жінка — то святості в тобі катма). Тільки тут вони (як правило) роблять тотальну методологічну помилку: замість відновлювати власне-жіночу-сакральність=Богородиця, починають «очоловічуватися» (пити, курити, лаятися, агресувати) та заперечувати чоловічість і чоловічу сакральність.
«Мораль формується на основі «психологічних рефлексів», що виробляються внаслідок тривалої дії страху соціального осуду, та неусвідомлюваних механізмів психологічного захисту».
Поки мораль буде результатом дії страху — доти ми житимемо в тоталітарному суспільстві. Ніцше був правий (в цьому контексті) Моральні — не святі, вони просто боягузи.
Тут ніби виходить апологія аморалізму. Насправді це апологія правди.
Дії потребують відповідальності.
Важкість завдання відлякує людей.
Треба діяти самому, це обов*язково надихне ще когось.
Результативність — це змога створювати продукт (результат) за відповідну винагороду (результат).
В основному наші студенти мотивовані дипломом, а не результативністю.
Якщо Ви працюєте у Виші, то знаєте дурну практику плати за ВЛАСНІ статті.
Що це означає з точки зору результату? Що наш науковий результат нікому не потрібен (ніхто за нього не платить).
Крім такої медицини є, звичано, люди, які виконують вааааааааажливенну функцію допомоги при катастрофі (звернення до медицини — завжди катастрофа).
Тому так складно щось тут зрозуміти.
Кожен може назвати в своєму житті випадок, коли лікар — особа безмірної вдячності і кожен — випадок хамства з боку лікарів. Якось така дивина.
Університет не готує до життя: робить вигляд;
Студенти роблять вигляд, що готуються.
Всі виші і загалом освіта відірвані від життя настільки, що скоро ця імітація імітації мусить дати тріщину.Власне, тріщин дуже багато вже і зараз.
в далекому 1986, за «совітів» мій одногрупник вирішив кинути університет (ІІІ курс).Майже увесь семестр не ходив на пари. Потім вирішив повернутися. Все нормально, ніхто нічого навіть не помітив.
А це ж були часи строгого «учета и контроля».
Проблема не в тому, що якась там студентка загубилася, а в тому, що нема мотивації ходити на пари.
Стосовно того, що не треба підіймати ворожнечу…
Дійсно не треба. Але виявляти гострі конфліктні кути треба. Захований конфлікт — це глибоке нездоров*я, депресія і врешті… знову конфлікт.
Релігійність, яка є політичністю — це дуже важка і дражлива тема. Вона однозначно спровокує протистояння. Та воно більш здорове, ніж ситуація, коли:
«На всіх язиках все мовчить, бо… благоденствує...»