Дуже боляче, Володимире, дуже боляче, коли власне твій «моральний крик» не хочуть чути.
А коли його не хоче чути чоловік, якого ти любиш — од цього взагалі можна збожеволіти.
І крик насолоди уже нічого не порятує.
"Є моральний крик і є крик насолоди. Це дві різні речі і про останню я нібито нічого не говорив, бо цілком влаштовує".
Все правильно, я якраз і хочу Вам показати, що ви вперто хочете чути/бачити ТІЛЬКИ ОДНУ СТОРОНУ жінки.
А так не буває.
Є або 2 сторони, або дрова.
І ще, я Вас нічого і нічому не вчу. Мене надто сильно било життя, щоб я ще чогось когось вчила.
Та і ніхто нікого не вчить. Вчить тільки життя.
Просто внаслідок того, що життя не дало мені змоги сховати голову в пісок, довелось побачити те, що зазвичай не хочуть бачити.
Нє, то й нє.
Дивно, чому ми не бачимо суперечностей у своїх же принципах:
1.«Мені жінка потрібна лише для декількоразового використання. Поки зудіти не почне…»
2.«реальні жінки не кращі за гумову ляльку (в народі «дрова»)».
???
Жінка, якій не можна навіть зудіти (себто подавати і найменший звук), за визначенням не може бути нічим іншим, як дровами.
ВСЕ екстраполюється на ліжко, а ліжко екстраполюється на все.
Якщо ви направду хочете, щоб вона була «не дрова», то доведеться почути не тільки зудіння, а й крик, і гвалт, і регіт, і хихотіння, і гарчання, і зітхання, і стогін, і..., і..., і…
Якщо ж ви не хочете чути, то не дивуйтеся, що вам попадають тільки дрова.
Коментар Святослава «Заборона проституції позбавлена сенсу, якщо під нею ми розуміємо приватні справи тих, хто нею з різних причин займається», нагадав мені таку ситуацію.
Знайома вирішила вийти заміж за одного багатого чоловіка. Вона насправді виходила заміж не за чоловіка, а за гроші. Перед тим зустрічалася з одним моїм знайомим, може і не любила його, але симпатизувала куди більше. Між нами відбулася приблизно така розмова:
— Слухай, А., Що ти робиш? ти що, не розумієш, що це проституція?
— Яка проституція, я дівчина!!!
— Так, можна з багатьма і по 100, а можна один раз і за 100 000. Це концептуально суті не змінює.
Найцікавіше, що вона погодилася. Погодилася, що це правда і… вийшла заміж за гроші… Які потім прогоріли і залишився пияк без грошей.
Далі зв*язок із нею я втратила.
Дякую, Святославе, за чітку і жорстку позицію, майже цілком протилежну
Питання гіперскладне. Проституцію дійсно не можна заборонити, як не можна заборонити туберкульоз чи рак.
«Дозволити» ж проституцію означає водночас «дозволити» певні норми, тобто здійснити «вирівнювання по найнижчому».
Чому б за такою ж логікою не дозволити грабунок, наркотики, педерастію та решта «принад»?
За «дозволом» приховано стоїть лицемірне намагання позбавити можливості протесту проти цього явища і понизити рівень «норми».
Те, що наважуємося говорити на такі теми — супер. Дуже високий рівень відвертості.
Мене завжди дивувало, що чоловіки мають якийсь майже містичний жах перед «червоними днями календаря».
«Коментувати це я особисто не в змозі» — і це пише сексопатолог-аналітик??????
Я не бачу різниці між, скажімо, засраним чи засцяним унітазом і прокладкою.
Невміння навести лад після своєї фізіології. Все.
Підтримую дівчат: гендер тут ні до чого.
Євгене, дякую за відповідь, і, як каже інколи Святослав, щоб вас розуміли, визначайтеся з термінами.
То доведеться.
Крім термінів додам трохи психології.
Насправді суть нашої суперечки не про мову, не про літературу:
«Вкотре помічаю, наскільки «східняки» часто краще володіють українською (бо вони її вчать з нуля, правильно, як іноземну) навіть там у себе в повально російськомовному оточенні, ніж «західняки», які часто вдаються до суржизмів і полонізмів».
Ця фраза містить прихований посил (можливо, навіть для вас прихований): східняки "+"; західняки "-".
Власне, саме на нього я і відреагувала. Хлопці, ну скільки можна?
Мало нам Дугіна, реклами 3-х сортів, своїх мудрагелів/не/буду/називати/прізвищ, то ми ще й самі?
Я дуже поважаю східняків, які розмовляють українською. Дуже добре знаю, що їм для цього доводиться витримувати психологічний тиск, який, може, і 10 західняків не витримає. При цьому вони часто плутають И та І у вимові, щиро вважають, що «ДА» — цілком українське слово тощо.Ну і що?
Стосовно «літературності».
Тут насправді глибоке питання «правила-закону розвитку» і «правила-ми постановили».
Мова має свої закони розвитку і правила мають їх відображати.
Нажаль, коли правила беруться встановлювати люди, які або хочуть знищити мову(штучно наблизити її до чогось), або не розуміють/не відчувають законів розвитку,
то «закон розвитку» починає суперечити «закону-ми постановили». Тоді мова(не тільки мова, будь-що, що попадає в такі умови) починає вмирати або хворіти.
Візьмем до прикладу те злополучне «У».
Змінність займенників «у» та «в» почали тицяти в префікси і навіть корені. Тоді як в МЕЛОДИЦІ (в «законі-розвитку») українська мова має виразні тенденції «закривання» голосних та просто коренів через «В»: в*огірки, вогонь, всотувати, вкрасти, вказати, влітку тощо.
«Репресії» проти «В», (правило: Нове речення починається з У, при закінченні попереднього слова на приголосну — починати з У)повертаються не тільки збідненням мови, її «хворобою», а просто навіть дурницями:
Улітку було весело...(Шановні НОСІЇ МОВИ, вам ріже вухо ота УЛІТКА? мені — страшенно);
Тарас укопав…
Був уражений (це в розумінні «вражений»).
Сюди додайте плутанину із родовим, давальним та місцевим відмінком та аналогічні викрутаси і така «літературно-правильна» мова викличе у вас реакцію:
Я не хочу розмовляти такою мовою!
Я не філолог. Багатьох правил не знаю. Але я ЧУЮ, ВІДЧУВАЮ.
Мова — це дуже сейозно. Це інструмент взаємодії між людьми, що здатні однаково ЧУТИ, відчувати СЛОВО… яке було спочатку…
«я вклякаю на місці й зачаровано слухаю, слухаю, слухаю…» — я так слухаю полтавчан (і Дімарова так чую), і дивуюся, що я так не можу і не вмію, і дивуюся, що воно ПО МЕЛОДИЦІ фантастично схоже на лемківький діалект, і оте «ЛЬ» розкриває якусь дивину-глибину, яку уже всі забули, а вона Є.
«Однією із рис постмодернової та, вужче, віртуальної реальності є тенденція до повної елімінації «негативу» зі своєї області (старість, біль, смерть, критика, будь-які неприємні переживання)».
Погоджуюсь із судженням, тільки не розумію, чому його привязують виключно до сучасності?
це тенденція давня і, думаю, має витоки у релігійному чеканні апокаліптичного поділу на «правих» і «лівих».
Допустити, що в тобі є негатив — допустити можливість попадання тебе «на ліво», в прокляття, відчуження від Бога, в метафізичну смерть.
Щоб цього уникнути, людина створює ілюзію себе (і коло себе) хорошого. Причому суспільство цьому інтенсивно сприяє.
Атеїзм попав в аналогічну ситуацію, бо, відмовивши Богові в існуванні, зробив життя в принципі безглуздим. Щоб не дивитись на це безглуздя, знову ж, треба створити ілюзію.
Не бачила фільму, але завжди тішуся із твоїх мудрих і глибоких коментарів:
«питання, питання, просякнуті бажанням жити у смислі»
…
Думаю, кожен з нас має відповідь на ці питання, однак не має віри, що життя в смислі здатне здолати безглуздя цього світу, тому й роздираємо себе на «смисл» та «загальноприйті норми».
Важко дивитися в бездну безсмисловості…
Убиваємо час
щоб не бачити,
що всі зусилля — намарне…
щоб не чути,
що ніхто нікого не любить,
щоб не знати,
що ти ніколи нікому не подарував
ЩАСТЯ,
щоб не ЛЮБИТИ,
бо надто боляче розуміти
що тебе за ЦЕ
ненавидять.
яку роль саме у вашому житті відіграють сексуальні відносини?
може я дуже тупа жінка, але як на мене питання поставлено не коректно, або я його не розумію.
тому, що для мене мають значення не просто сексуальні відносини, а ЯКІ сексуальні відносини.
Якщо з обовязку, з розпачу, з… то негативну роль.
Якщо з емоційної наповненості та любові — то це пізнання Бога в Собі та Іншому.
Чи вона в габіті, чи в декольте — ФІЗІОЛОГІЧНО — це ТА Ж САМА жінка.
Інколи в декольте значно менше брехні, ніж в габіті.
Габіт — це або розчарувння і біль, що в цьому світі ЛЮБОВІ між чоловіком і жінкою не існує (а тоді секс непотрібний і безглуздий), або гординя і претензія на святість(ви тут всі в тілесній похоті, а я свята).Стосовно чоловіків аналогічно, з деякими уточненнями.
Декольте — або свідома маніпуляція чоловікми через сексуальність (інколи помста: я для вас тільки тіло без душі, ну то послужіть моєму тілу/мені, як я схочу);
або потужне буття/в/сексуальності. Такій жінці все одно: чи декольте, чи гольф, вона однак в своїй сексуальності/в собі впевнена
В анонімності чи авторизованості "-" є свої переваги і недоліки.
Людина, яка боїться сказати іншому «НІ», сказати щось неприємне, анонімність є тим необхідним феноменом, який дозволить їй це зробити. Хоча б анонімно.
Людина, яка думає "-", але не проголошує цього — бреше.
Людина, що здатна сказати іншому «НІ», може ставити "-" і авторизовано,їй це не завада.
Така поведінка є типовою для істеричної жіночої характерології, коли жінка через гіпертрофований показ сексуальності намагається досягти своєї мети.
Хоча це може бути звичайнісінький театр, за чиїсьгроші.От тільки навіщо? Важко сказати. занадто мало знаю, щоб щось говорити напевне.
Загалом в мене є підозріння, що про правду й не йдеться, просто добре спланована США операція, яка дасть змогу дискредитації будь-кого, причому абсолютно бездоказово, а сприйматиметься це як чиста правда…
«Ті, хто ставлять ставку на тотальну глобалізацію, воліють бачити людину універсально — безликою» — це правда.Існує ціла низка програм, що сприяють нівеляції національного, та навіть статевого і взагалі будь-чого. формується МАСА, яка в суті своїй — НІЩО.
в масі всі однакові, всі ніщо, всі не взаємодіють, не творять.
З іншого боку відбуваються процеси цілком протилежні. Людині треба бути «кимось», вона шукає витоків, коренів, взаємодії.і тут :«такі рухи відчуваються як в Європі так і в усьому світі».
А чи результат буде такий«Світ завтрашнього дня не знатиме ні українців, ні китайців», чи який інший, залежить від нас.
До речі, Китай так не вважає, більше того, робить все для того, щоб світ завтра знав тільки китайців, хіба ні?
Та звичайно, що я створила, але на основі згадки свого дитинства, проведеного в с.Уторопи (біля Косова). Свідома того, що тут уже втрачено дуже багато, втрачено мовно, можливо і в «ворожбі».Дуже давно втратила звязок із безпосередніми носіями тої традиції.
Мала щастя спілкуватися з такими бабцями, які таким чином бачили світ, так з ним взаємодіяли, так спілкувалися. Маю від того дуже багато тепла в спогадах.
Від них навчилася, що йдучи в ліс, треба з ним вітатися. Треба попросити ягід чи грибів, а, знайшовши першого гриба, не брати весь, а частину шапочки відламати і зачепити на гілочку.Навчилася, що от така трава «помічна на живіт» (досі сама «лікую» всі шлункові розлади нею, було якось так, що сестра-хірург мала великі проблеми з тим, французькі ліки не допомагали, а трава за день «справилася»).
Мудра наша дідІвщина…
от написала дідівщина і нагадала, скільки негативу у слові дідівщИна. Сумно зразу стало…
А коли його не хоче чути чоловік, якого ти любиш — од цього взагалі можна збожеволіти.
І крик насолоди уже нічого не порятує.
Все правильно, я якраз і хочу Вам показати, що ви вперто хочете чути/бачити ТІЛЬКИ ОДНУ СТОРОНУ жінки.
А так не буває.
Є або 2 сторони, або дрова.
І ще, я Вас нічого і нічому не вчу. Мене надто сильно било життя, щоб я ще чогось когось вчила.
Та і ніхто нікого не вчить. Вчить тільки життя.
Просто внаслідок того, що життя не дало мені змоги сховати голову в пісок, довелось побачити те, що зазвичай не хочуть бачити.
Нє, то й нє.
1.«Мені жінка потрібна лише для декількоразового використання. Поки зудіти не почне…»
2.«реальні жінки не кращі за гумову ляльку (в народі «дрова»)».
???
Жінка, якій не можна навіть зудіти (себто подавати і найменший звук), за визначенням не може бути нічим іншим, як дровами.
ВСЕ екстраполюється на ліжко, а ліжко екстраполюється на все.
Якщо ви направду хочете, щоб вона була «не дрова», то доведеться почути не тільки зудіння, а й крик, і гвалт, і регіт, і хихотіння, і гарчання, і зітхання, і стогін, і..., і..., і…
Якщо ж ви не хочете чути, то не дивуйтеся, що вам попадають тільки дрова.
Знайома вирішила вийти заміж за одного багатого чоловіка. Вона насправді виходила заміж не за чоловіка, а за гроші. Перед тим зустрічалася з одним моїм знайомим, може і не любила його, але симпатизувала куди більше. Між нами відбулася приблизно така розмова:
— Слухай, А., Що ти робиш? ти що, не розумієш, що це проституція?
— Яка проституція, я дівчина!!!
— Так, можна з багатьма і по 100, а можна один раз і за 100 000. Це концептуально суті не змінює.
Найцікавіше, що вона погодилася. Погодилася, що це правда і… вийшла заміж за гроші… Які потім прогоріли і залишився пияк без грошей.
Далі зв*язок із нею я втратила.
вав… може вам краще ляльку у сексшопі купити?
Питання гіперскладне. Проституцію дійсно не можна заборонити, як не можна заборонити туберкульоз чи рак.
«Дозволити» ж проституцію означає водночас «дозволити» певні норми, тобто здійснити «вирівнювання по найнижчому».
Чому б за такою ж логікою не дозволити грабунок, наркотики, педерастію та решта «принад»?
За «дозволом» приховано стоїть лицемірне намагання позбавити можливості протесту проти цього явища і понизити рівень «норми».
Мене завжди дивувало, що чоловіки мають якийсь майже містичний жах перед «червоними днями календаря».
«Коментувати це я особисто не в змозі» — і це пише сексопатолог-аналітик??????
Я не бачу різниці між, скажімо, засраним чи засцяним унітазом і прокладкою.
Невміння навести лад після своєї фізіології. Все.
Підтримую дівчат: гендер тут ні до чого.
То доведеться.
Крім термінів додам трохи психології.
Насправді суть нашої суперечки не про мову, не про літературу:
«Вкотре помічаю, наскільки «східняки» часто краще володіють українською (бо вони її вчать з нуля, правильно, як іноземну) навіть там у себе в повально російськомовному оточенні, ніж «західняки», які часто вдаються до суржизмів і полонізмів».
Ця фраза містить прихований посил (можливо, навіть для вас прихований): східняки "+"; західняки "-".
Власне, саме на нього я і відреагувала. Хлопці, ну скільки можна?
Мало нам Дугіна, реклами 3-х сортів, своїх мудрагелів/не/буду/називати/прізвищ, то ми ще й самі?
Я дуже поважаю східняків, які розмовляють українською. Дуже добре знаю, що їм для цього доводиться витримувати психологічний тиск, який, може, і 10 західняків не витримає. При цьому вони часто плутають И та І у вимові, щиро вважають, що «ДА» — цілком українське слово тощо.Ну і що?
Стосовно «літературності».
Тут насправді глибоке питання «правила-закону розвитку» і «правила-ми постановили».
Мова має свої закони розвитку і правила мають їх відображати.
Нажаль, коли правила беруться встановлювати люди, які або хочуть знищити мову(штучно наблизити її до чогось), або не розуміють/не відчувають законів розвитку,
то «закон розвитку» починає суперечити «закону-ми постановили». Тоді мова(не тільки мова, будь-що, що попадає в такі умови) починає вмирати або хворіти.
Візьмем до прикладу те злополучне «У».
Змінність займенників «у» та «в» почали тицяти в префікси і навіть корені. Тоді як в МЕЛОДИЦІ (в «законі-розвитку») українська мова має виразні тенденції «закривання» голосних та просто коренів через «В»: в*огірки, вогонь, всотувати, вкрасти, вказати, влітку тощо.
«Репресії» проти «В», (правило: Нове речення починається з У, при закінченні попереднього слова на приголосну — починати з У)повертаються не тільки збідненням мови, її «хворобою», а просто навіть дурницями:
Улітку було весело...(Шановні НОСІЇ МОВИ, вам ріже вухо ота УЛІТКА? мені — страшенно);
Тарас укопав…
Був уражений (це в розумінні «вражений»).
Сюди додайте плутанину із родовим, давальним та місцевим відмінком та аналогічні викрутаси і така «літературно-правильна» мова викличе у вас реакцію:
Я не хочу розмовляти такою мовою!
Я не філолог. Багатьох правил не знаю. Але я ЧУЮ, ВІДЧУВАЮ.
Мова — це дуже сейозно. Це інструмент взаємодії між людьми, що здатні однаково ЧУТИ, відчувати СЛОВО… яке було спочатку…
«я вклякаю на місці й зачаровано слухаю, слухаю, слухаю…» — я так слухаю полтавчан (і Дімарова так чую), і дивуюся, що я так не можу і не вмію, і дивуюся, що воно ПО МЕЛОДИЦІ фантастично схоже на лемківький діалект, і оте «ЛЬ» розкриває якусь дивину-глибину, яку уже всі забули, а вона Є.
НІЩО.
Темрява Ніщо.
Янголи розгортають темряву, це правда.
Погоджуюсь із судженням, тільки не розумію, чому його привязують виключно до сучасності?
це тенденція давня і, думаю, має витоки у релігійному чеканні апокаліптичного поділу на «правих» і «лівих».
Допустити, що в тобі є негатив — допустити можливість попадання тебе «на ліво», в прокляття, відчуження від Бога, в метафізичну смерть.
Щоб цього уникнути, людина створює ілюзію себе (і коло себе) хорошого. Причому суспільство цьому інтенсивно сприяє.
Атеїзм попав в аналогічну ситуацію, бо, відмовивши Богові в існуванні, зробив життя в принципі безглуздим. Щоб не дивитись на це безглуздя, знову ж, треба створити ілюзію.
«питання, питання, просякнуті бажанням жити у смислі»
…
Думаю, кожен з нас має відповідь на ці питання, однак не має віри, що життя в смислі здатне здолати безглуздя цього світу, тому й роздираємо себе на «смисл» та «загальноприйті норми».
Важко дивитися в бездну безсмисловості…
щоб не бачити,
що всі зусилля — намарне…
щоб не чути,
що ніхто нікого не любить,
щоб не знати,
що ти ніколи нікому не подарував
ЩАСТЯ,
щоб не ЛЮБИТИ,
бо надто боляче розуміти
що тебе за ЦЕ
ненавидять.
яку роль саме у вашому житті відіграють сексуальні відносини?
може я дуже тупа жінка, але як на мене питання поставлено не коректно, або я його не розумію.
тому, що для мене мають значення не просто сексуальні відносини, а ЯКІ сексуальні відносини.
Якщо з обовязку, з розпачу, з… то негативну роль.
Якщо з емоційної наповненості та любові — то це пізнання Бога в Собі та Іншому.
Інколи в декольте значно менше брехні, ніж в габіті.
Габіт — це або розчарувння і біль, що в цьому світі ЛЮБОВІ між чоловіком і жінкою не існує (а тоді секс непотрібний і безглуздий), або гординя і претензія на святість(ви тут всі в тілесній похоті, а я свята).Стосовно чоловіків аналогічно, з деякими уточненнями.
Декольте — або свідома маніпуляція чоловікми через сексуальність (інколи помста: я для вас тільки тіло без душі, ну то послужіть моєму тілу/мені, як я схочу);
або потужне буття/в/сексуальності. Такій жінці все одно: чи декольте, чи гольф, вона однак в своїй сексуальності/в собі впевнена
Людина, яка боїться сказати іншому «НІ», сказати щось неприємне, анонімність є тим необхідним феноменом, який дозволить їй це зробити. Хоча б анонімно.
Людина, яка думає "-", але не проголошує цього — бреше.
Людина, що здатна сказати іншому «НІ», може ставити "-" і авторизовано,їй це не завада.
Хоча це може бути звичайнісінький театр, за чиїсьгроші.От тільки навіщо? Важко сказати. занадто мало знаю, щоб щось говорити напевне.
в масі всі однакові, всі ніщо, всі не взаємодіють, не творять.
З іншого боку відбуваються процеси цілком протилежні. Людині треба бути «кимось», вона шукає витоків, коренів, взаємодії.і тут :«такі рухи відчуваються як в Європі так і в усьому світі».
А чи результат буде такий«Світ завтрашнього дня не знатиме ні українців, ні китайців», чи який інший, залежить від нас.
До речі, Китай так не вважає, більше того, робить все для того, щоб світ завтра знав тільки китайців, хіба ні?
Мала щастя спілкуватися з такими бабцями, які таким чином бачили світ, так з ним взаємодіяли, так спілкувалися. Маю від того дуже багато тепла в спогадах.
Від них навчилася, що йдучи в ліс, треба з ним вітатися. Треба попросити ягід чи грибів, а, знайшовши першого гриба, не брати весь, а частину шапочки відламати і зачепити на гілочку.Навчилася, що от така трава «помічна на живіт» (досі сама «лікую» всі шлункові розлади нею, було якось так, що сестра-хірург мала великі проблеми з тим, французькі ліки не допомагали, а трава за день «справилася»).
Мудра наша дідІвщина…
от написала дідівщина і нагадала, скільки негативу у слові дідівщИна. Сумно зразу стало…