Поставте замість слова «тато» у вашому тексті слово «чоловік» і ви побачите, якого насправді співчуття заслуговуєте. Щиро співчуваю.
Найгірше те, що ви не розумієте, що досі КАРАЄТЕ його «за вдіяне», коли направду треба дякувати… Бо ніхто не сотворив Вас, окрім Бога…
«Ви щось пишете аби писати… » — це, звичайно, дуже толерантно))), як і це: «свої безглузді припущення»)))
Стосовно етнічної/політичної нації мою позицію (якщо вона вам дійсно цікава)) можете прочитати тут:
Українські закони цілком такі ж як китайські/французькі/російські/турецькі…
Суть іх в збереження себе, своєї ідентичності та продовженні роду (тривалості ідентичності в часі)… ото й усе)
Та хоч дідько може ідентифікувати себе як українець, аби він того хтів.
Це мені нагадує ситуацію, коли циган вкрав коня, його зловили, та за те побили.
А він каже: «Мене б*ють, бо я циган!!!»
Дискримінація!!! Порушення прав!!! Не толерантність!!!
Та не за те б*ють, що циган, а що коня вкрав…
Руслане, а чому ви не перживаєте за н-мовних в Росії (до прикладу), які змушені говорити лише російською. І в центрі Москви нікому в голову не прийде сказати:
— Розмовляйте нормально, я не розумію вашего телячого языка.
І чого ж та толерантність така вибіркова?
А?
«Що небезпечного у вираженні таких — на перший погляд цілком свідомих, патріотичних думок? Коли подібні, публічно виражені, думки знаходять своїх послідовників серед людей з обмеженим світоглядом, які сприймають їх не як загальну філософську позицію, а як поштовх до якихось дій, то вони (публічно виражені думки) можуть стати причиною абсолютно протиправних і неконституційних дій.»
«Парадоксальна ліберальна психологія зводиться до постійних поступок власною ідентичністю» — цілком погоджуюся, тільки з поправкою, що не тільки ліберальна, а будь-яка «психологія)))» використовується саме для руйнування ідетичності.
Найцікавіше, що часто — в ім*я тої ж ніби ідентичності)))
Справа не в жіночій/чоловічій моделі поведінки, а в тотальній жіночій/чоловічій десуб*єктизації Європи протягом століть (радше тисячоліть). Модель нашої цивілізації цінує функціонера, який є більш цінним БЕЗ СІМ*Ї, без Ж/Ч реалізації. ЦЕ НЕ ЧОЛОВІЧА МОДЕЛЬ! Це безстатева модель, яку вбільшості виконували чоловіки. Зараз її починають виконувати ще й жінки. Звідси процеси, про які пише Святослав.
Святий — чоловік, що не знає жінки і не має дітей.
Свята — жянка, що не знає чоловіка і не має дітей.
Який ідеал ставите, туди й приходите.
Іслам: маєш сім*ю, ти вже наполовину заслужив рай…
Проаналізуйте, школа аналітиків…
Погоджуюсь, Наталю, на всі 100% і навть на 120%. Суть проблеми не в тому, що хтось чогось не знає. А в тому, що ми тотально одне одному не потрібні.
Не потрібні ми, наші знання наша праця, наші діти…
Діти це інтуїтивно відчувають і розуміють, що навіть знання нічого не змінять, нічого… Звідки тотальна апатія до навчання. Та і до життя загалом…
У нас в групі на останньому курсі 1/3 інженерів не вміла порахувати площу трапеції; інша 1/3 могла порахувати будь-що, якщо хтось тицяв пальцем і казав, ЩО і як рахувати. І тільки 1/3 мала, як казав викладач з варіаційної статистики, «елементи інженерного мислення».
Ідіотизми освіти — це тільки відображення більш масштабних суспільних ідіотизмів.
В угро-фінській традиції є такий звичай: після смерті когось із сім*ї, мотають ляльку, яка є уособленням померлого, і ця лялька «живе» 1-2 роки в родині.Сідає за стіл обідати, лягає спати, іде в поле…
21 століття, «живуть» блогові сторінки…
Ну і що?
Я взагалі тут не бачу проблеми, окрім якихось суто технічних моментів. Мабуть варто їх обговорювати, чому ні.
А посил мені прочитався надривний: так не повинно бути.
Як є інший, проясніть нетямущим…
Щоб бути аналітиком, треба мати мужність насамперед аналізувати себе. Тому вправа від Вероніки має прикладне значення, і зовсім не обовязково з цею вправою тицятися в інтерв*ю.
Не можу особливо щось коментувати, бо не маю змого бути на проекті, але щиро вірю в мудрість Вероніки і так само щиро радію, що є бажання розробляти альтернативні методи і навіть школи навчання. Думаю, що в процесі творчої роботи відсіються дурниці, надмірні теоретизації, щтампи… і залишиться творчість і живе життя)))
Бажаю успіхів Вероніці і Вікторії)))
Я вже кілька років тому дала ключі від всіх своїх сторінок, пошт, людині, якій довіряю. На випадок своєї смерті. Та інструкцію, що робити.
Перестаньте боятися смерті, та не партеся дурницями.
Надгробки також потрібні. Не були б потрібні, їх би не ставили.
Хоча питання «утилізації» «мертвих» сторінок звичайно, є. І мало б якось вирішуватись.
Найгірше те, що ви не розумієте, що досі КАРАЄТЕ його «за вдіяне», коли направду треба дякувати… Бо ніхто не сотворив Вас, окрім Бога…
Стосовно етнічної/політичної нації мою позицію (якщо вона вам дійсно цікава)) можете прочитати тут:
Успіхів у подальшому розвитку толерантності)))
Суть іх в збереження себе, своєї ідентичності та продовженні роду (тривалості ідентичності в часі)… ото й усе)
Це мені нагадує ситуацію, коли циган вкрав коня, його зловили, та за те побили.
А він каже: «Мене б*ють, бо я циган!!!»
Дискримінація!!! Порушення прав!!! Не толерантність!!!
Та не за те б*ють, що циган, а що коня вкрав…
Руслане, а чому ви не перживаєте за н-мовних в Росії (до прикладу), які змушені говорити лише російською. І в центрі Москви нікому в голову не прийде сказати:
— Розмовляйте нормально, я не розумію вашего телячого языка.
І чого ж та толерантність така вибіркова?
А?
Не бійтесь!
Не бійтесь!
Не бий-те-себе)))
Найцікавіше, що часто — в ім*я тої ж ніби ідентичності)))
Святий — чоловік, що не знає жінки і не має дітей.
Свята — жянка, що не знає чоловіка і не має дітей.
Який ідеал ставите, туди й приходите.
Іслам: маєш сім*ю, ти вже наполовину заслужив рай…
Проаналізуйте, школа аналітиків…
Не потрібні ми, наші знання наша праця, наші діти…
Діти це інтуїтивно відчувають і розуміють, що навіть знання нічого не змінять, нічого… Звідки тотальна апатія до навчання. Та і до життя загалом…
Ідіотизми освіти — це тільки відображення більш масштабних суспільних ідіотизмів.
Успіхів Вам)))
Нетолерантних)))
21 століття, «живуть» блогові сторінки…
Ну і що?
Я взагалі тут не бачу проблеми, окрім якихось суто технічних моментів. Мабуть варто їх обговорювати, чому ні.
А посил мені прочитався надривний: так не повинно бути.
Як є інший, проясніть нетямущим…
Не можу особливо щось коментувати, бо не маю змого бути на проекті, але щиро вірю в мудрість Вероніки і так само щиро радію, що є бажання розробляти альтернативні методи і навіть школи навчання. Думаю, що в процесі творчої роботи відсіються дурниці, надмірні теоретизації, щтампи… і залишиться творчість і живе життя)))
Бажаю успіхів Вероніці і Вікторії)))
Перестаньте боятися смерті, та не партеся дурницями.
Надгробки також потрібні. Не були б потрібні, їх би не ставили.
Хоча питання «утилізації» «мертвих» сторінок звичайно, є. І мало б якось вирішуватись.